«Україна не зацікавлена у війні з білоруською армією і з Білоруссю», - Євген Магда

Політолог і директор Інституту світової політики Євген Магда в ефірі Polskie Radio дав інтерв’ю, у якому прокоментував основні українсько-білоруські теми. Зокрема, можливість вступу білоруської армії у війну на боці росії, усунення диктатора лукашенка з посади президента Білорусі, вибори нового керівника країни.

- Загострюється ситуація на північному кордоні українському, і нібито ледь не щодня з того боку пророкують якісь провокації. Себто якісь теракти, якісь атаки, щось таке. Як на вашу думку, чи щось змінилося в ситуації на північному кордоні України?

- Скажу так: про можливе вторгнення конкретно білоруських військ я даю коментарі вже дев’ять місяців, починаючи з 24 лютого 2022 року. Я наголошую завжди на одному: Україна не зацікавлена у війні з білоруською армією і відповідно з Білоруссю. У нас немає такої зацікавленості ні військової, ні ідеологічної ні будь-якої іншої. Причина проста, якщо Білорусь втягується у війну з Україною, то вона втягується на боці росії. Ми в такий спосіб посилюємо свого супротивника. До того ж руйнуємо на десятиліття вперед відносини з білоруським народом. Україна цього точно не хоче. Але останні заяви пана Лукашенка, де він кидається від того що, якщо Україна не припинить війну, її очікує неминуча поразка, до того, що Зеленський за пару років буде сам звертатися з проханням провести переговори, і нарешті констатація того, що доля ОДКБЕ і Лукашенка залежить від дій росії в Україні, свідчить про те, що Лукашенко не просто співає з чужого голосу, кремлівського голосу, але й робить це у стані, наближеному до паніки. Йому некомфортно, йому незручно, він бачить, що влада, якою він так тішився, у нього вислизає з рук. Я взагалі думаю, що чутки про те, що Путін може в той чи інший спосіб змінити владу в Білорусі, вони мають під собою певне підґрунтя, тому що Лукашенко у нинішньому вигляді йому абсолютно не потрібен. Те, що Лукашенко ці дев’ять місяців намагався бути відданим денщиком путіна, не означає, що між ними встановилися якісь відносини довіри. Це не пригоди бравого вояка Швейка, Лукашенко – не Швейк, а путін – не поручик Лукаш. Це відносини людей, які відверто один одного зневажають з різних причин. Тому путіну, який у цій ситуації зацікавлений у посиленні власного тиску на Україну, цій кількаходівці спершу доведеться прибрати Лукашенка. Лише прибравши Лукашенка, він очевидно зможе використовувати білоруські війська на свій власний розсуд.

- У такому разі, якщо прибрати Лукашенка і призначити свою людину, яка би керувала Білоруссю і втягнула її у війну з Україною, це означатиме, що відкритий конфлікт з Білоруссю буде неминучий. А кого натомість можна запропонувати на роль очільника? Я багато чув про Вольфовича? Що наче він наставник путіна та може взяти на себе керівництво?

- В усьому нашому житті неминучою і невідворотною є лише наша смерть, на жаль. Усе інше так чи інакше може змінитися. Тому я кажу, що про можливе вторгнення з боку Білорусі саме білоруських військ говорять уже дев’ять місяців, але поки що цього не сталося. І треба розуміти, що ці дев’ять місяців Україна використала для зміцнення власного кордону і власних позицій.

Хто може замінити Лукашенка? Очевидно, це не представник білоруської опозиції. Жоден із тих політиків, хто критикує Лукашенка. Це дійсно говорять або про Вольфовича, який є секретарем радбезу, це білоруський генерал з російською освітою. Або є такий Станіслав Зась, який до останнього очолював, як генеральний секретар ОДКБ, тобто був операційним менеджером. Втім, у путіна достатньо різних маріонеток, які можуть грати за російським лібретто та відповідним чином впливати на ситуацію.

- А як може статись ця заміна? Убивство? Замах?

- З одного боку, це може бути «палацовий переворот». Однак тут я покладаюся на політичну інтуїцію Лукашенка, який усе таки вже скоро 30 років при владі та багато чого бачив, і постійно, як він каже «перетряхіваєт» оточення, керівників військових напрямів. По суті, це гра в передчасні президентські вибори. Хоча зі мною, зізнаюсь, не погоджуються білоруські експерти, але я вважаю, після того, як буде ухвалено нову конституцію, де є аналог білоруської елбаси (лідера нації), проведення таких виборів з певними гарантіями від росії Лукашенку і членам його родини, є одним із реальних варіантів. Тим більше, цей варіант вибиває ґрунт з-під ніг, у певному сенсі, у Світлани Тихановської, бо її легітимність зараз базується на самперед на участі у виборах 2020 року та на твердженнях, що вона на цих виборах перемогла. Якщо пройдуть нові президентські вибори, без участі пані Тихановської, їй буде доволі складно апелювати до цих речей.

- Цікаво. В такому разі вибори точно мають відбутися, бо це вигідно Лукашенкові, а з іншого боку, вигідно путіну, для того, щоби змістити Лукашенка. Тобто це напруження на кордоні покликано лише для відволікання уваги, як і раніше, тобто нічого не змінилося, поки.

- Військові експерти стверджують, що на території Білорусі є кілька тисяч російських військових, але це мобілізовані, і вони там проходять військовий вишкіл. А сама білоруська армія, не така численна, тобто я чув останні цифри з уст представника українського генштабу, що 10-15 тисяч громадян Білорусі, білоруських військових, начебто готові брати участь у бойових діях проти України. Це за оцінками українського Генерального штабу. В мене є з білоруських кіл інша інформація, що таких людей усе ж таки набагато менше. І зараз, відверто кажучи, більш активно обговорюється ідея, що якщо вторгнення відбудеться з території Білорусі, то не в напрямку Києва, а в напрямку Волині та в напрямку Львова, для того, щоби перекрити канали постачання Україні західного озброєння, пального. Це називається військовою мовою – перерізати комунікації.

- У такому разі ці новини про теракт на білоруській АЕС. Наскільки ви вірите в їх імовірність?

- Ви знаєте, оскільки ці припущення вже прозвучали в публічному просторі, то світова спільнота буде дуже уважно дивитися за цією ситуацією. Бо росія взагалі з цинізмом і розмахом грає в питаннях ядерної безпеки протягом останнього часу. Цей vip-виступ про так звану брудну бомбу  та можливий теракт на АЕС в Островці – це все, на мою думку, ланки одного ланцюга. Це ланки психологічного тиску, насамперед. Тобто кремль добре розуміє, що на сьогоднішній момент світова спільнота занепокоєна можливістю використання ядерної зброї, тому власне і використовує подібні речі для того, щоби, насамперед, налякати Захід та примусити його тиснути на Україну, щоби Київ сів за стіл переговорів з москвою.

- Іще одне, останнє питання, про ОДКБ. Чи долучаються сили ОДКБ до втручання в цей конфлікт? І які шанси, якщо це так?

- Там немає що схиляти, розумієте. Останній саміт ОДКБ показав, що крім Білорусі москві нема на кого розраховувати. Якщо господар саміту Нікол Пашинян відмовився підписувати фінальний документ, а власне країни Центральної Азії на це все дивляться, я би сказав, з відчуттям політичної підтримки з боку Китаю, то розраховувати на якісь предметні дії не варто. Ну, Лукашенко може говорити, що він не проти підтримки з боку ОДКБ Білорусі в разі вторгнення. Але це вписується в картину світу Лукашенка, де він говорить, що можливий напад країн НАТО на Білорусь. При цьому він ігнорує той факт, що НАТО створювався і функціонує виключно як оборонний альянс і ми, на жаль, чи на щастя, постійно у цьому переконуємось. І відповідно ОДКБ – це жодною мірою навіть не слабка альтернатива якась НАТО, це просто нагадує колишнього спортсмена, який і в час свого розквіту не дуже високі результати показував, а зараз просто купив собі нову майку та вирішив заявитися на Чемпіонат світу, але без жодних надій бути зареєстрованим.

- Цікаве порівняння. Дякуємо Вам. Дякуємо що знайшли можливість і час поговорити.