У Храм-пантеон на честь загиблих передано унікальну святиню

Всеукраїнський храм-пантеон у Лішні, що на Тернопільщині, отримав особливу святиню. 22 березня під час урочистого Архієрейського Богослужіння храму було передано в дар ікону з мощевиком, у якому зберігається частинка мощей святої праведної Анни.

Про символічне значення цієї події в інтерв’ю розповів голова Тернопільського обласного осередку ГО «Захист держави», корінний тернополянин  Роман Терлецький, який безпосередньо доклався до того, щоб мощі  святої праведної Анни були привезені у храм у Лішні.

– Насамперед хотілося б запитати чому саме храм у Лішні?

- Всеукраїнський храм-пантеон святої праведної Анни – це єдиний в Україні храм, збудований на честь загиблих українських захисників. Сюди приїжджають родини загиблих героїв з усієї України. В церковній традиції свята праведна Анна є заступницею всіх жінок, матерів, бабусь, доньок і сімей загалом. Тому така святиня однозначно має бути тут, щоб в молитві до неї знаходили душевний спокій всі, хто поніс втрату близької людини, в кого зараз рідні на фронті чи проходять реабілітацію.

– Шанування мощей – це, як відомо, знак шанування самого святого, який для нас служить оберегом і прикладом для наслідування у вірі і житті.

– Саме так, свята праведна Анна є однією з найсильніших святих християнського пантеону.  Це матір Богородиці і, відповідно, бабуся Ісуса Христа. До неї моляться сім’ї, щоб Бог подарував їм дитину, до неї в молитві звертаються вагітні жінки щоб мати легкі пологи.

– Звідки взялась ідея привезення мощів святої Анни до Лішні?

Це був задум настоятеля та будівничого храму о. Андрія Любуня, який з Божою поміччю ми реалізували в життя. Тепер ця святиня завжди перебуватиме у храмі для молитовного вшанування. До речі, вчора в Екзархаті вселенського патріарха декілька годин перебувала наша святиня, до якої мали можливість приклонитись військові капелани з усієї України.

– Наскільки це складно домовитись про перевезення мощей?

– Складнощів фактично не було, адже всі архиєреї що були дотичні до події, розуміли її важливість та усвідомлювали специфіку Храму-пантеону. Тому, окрім духовної підтримки, ми отримали ще й, так би мовити, церковний адміністративний ресурс. Тому, користуючись нагодою, хочу подякувати за сприяння передусім Екзарху вселенського Патріарха в Україні єпископу Михаїлу Команському та митрополиту Переяславському і Вишневському Олександру Драбинко.

Також велика вдячність нашій команді громадської організації  "Захист держави.Тернопіль", яка взяла на себе організаційні клопоти.

 – Що це за організація? Це місцева, тернопільська?

Ні, це всеукраїнська організація що об'єднує різних людей: військових, волонтерів, правників, науковців, підприємців. Наша діяльність багатовекторна: від психологічної підтримки до соціально-важливих проектів. Також наші правники розробляють і подають пропозиції щодо вдосконалення законодавства, покращення роботи органів місцевого самоврядування та інше. Готуємо практичні кейси для зосередження на проєктах зі зміцнення держави, мировідбудови і розвитку повоєнної України.

– Ви правник, науковий співробітник Академії наук України, а за першою освітою ви ядерний фізик. Очевидно, вам притаманний широкий погляд на світ. Як це бути у ролі правника-християнина? 

– Відверто кажучи, індоктринація процесу праворозуміння для наших громадян є для мене своєрідним особистим викликом. Я переконаний, що тільки освічені в контексті права і законів громадяни можуть творити історію Держави. Справедливе і заможне суспільство можливе лише там, де загальне право превалює над одноосібними інтересами.

Щодо моїх християнських позицій, то я, розуміючи цінність духовної історії України, пропагував і буду пропагувати ідею законодавчо закріпленого поняття традиційної релігійної культури українського народу. Це не тільки назавжди відріже нас від москви, але й дасть розуміння про нашу духовну ідентичність.

– Дякуємо за розмову!