У Криму бензиновий колапс

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

19 серпня цього року на телеканалі «Крим 24» глава тимчасово окупованого Криму Сергій Аксьонов заявив, що ситуація з нестачею бензину Аі-95 в Криму може тривати ще один місяць. Аксьонов повідомив, що причини перебоїв у постачанні палива на півострів зумовлені логістичними проблемами. «Значна частина палива доставляється до Криму автомобільним транспортом. Прошу і кримчан, і гостей півострова з розумінням поставитися до цієї ситуації. Це об'єктивна ситуація, яка ще може тривати максимум місяць», - сказав він.

Крім того, він зазначив, що якщо торік у період курортного сезону в республіці продавалося 700 тон бензину на добу, то цього року вже 1,1 тисячі тон. За його словами, дефіцит викликаний одразу двома факторами – скороченням обсягів виробництва на російських нафтопереробних заводах та складнощами логістики, оскільки значна частина палива доставляється до регіону автотранспортом.

Традиційна паливна криза у Криму – це вже не «тимчасові труднощі», а хронічна управлінська хвороба. Ні замороження цін, ні заборона експорту бензину не спрацювали. На АЗС – дефіцит бензину марки АІ-95, проте труднощі, які у зв'язку з цим зазнають прості кримчани, чиновникам невідомі – їм без проблем відпускають паливо за спеціальним талонами. Ось чому з такою легкістю вони заявляють, що у них «все під контролем». Але контролювати вже нема чого: ринок паралізований, логістика не справляється, а страждають, як завжди, лише прості кримчани.

Експерти прямо кажуть: влада сама створила бензиновий колапс, намагаючись адміністративно врегулювати ціни. В результаті отримали паливний хаос – немає доступного палива, люди обмежують пересування, бізнес паралізовано, а чиновники продовжують активно «опрацьовувати питання». І все це – під акомпанемент заяв окупаційного глави Криму, що «після закінчення СВО все налагодиться». Але скільки ще можна чекати? Спеціальна військова операція  стала універсальним виправданням для будь-якого провалу: від дефіциту бензину, відсутності інтернету зв'язку до розбитих доріг.

Час визнати: тимчасові проблеми стали постійними нерозв'язними проблемами. Мінпаливенерго Росії визнало нестачу палива в Криму, зазначивши при цьому, що запаси все ще достатні в порівнянні з щоденним попитом і кількістю АЗС. І тепер головне питання: якщо запаси є, а бензин не відпускають – як це називається? Популізм, саботаж, шкідництво чи просто некомпетентність? Тобто бензин є, але його не продають кримчанам. А поки люди зливають залишки бензину з бензокосилок, щоб хоч якось поїхати на дачу, влада півострова рапортує до Москви про вжиті заходи та «достатні запаси». Це вже криза довіри, це відверте знущання.

Так і хочеться вірити, що гості півострова, які побували тут цього року, щиро підтвердять, що «регіон за підтримки федерального центру навчився жити в умовах санкцій і не відчуває незручностей», як про це заявляє глава окупаційного Криму. Але щоліта – те саме, спочатку божевільні багатогодинні перевірки на Кримському мосту. При цьому час очікування проїзду в один бік, за офіційними повідомленнями влади, перевищує шість годин. А потім такі ж багатогодинні черги на АЗС. А ще й досі невирішені екологічні проблеми після розливу мазуту в Керченській протоці у грудні минулого року. Ось чому цього року туристичний потік попрямував до підконтрольної Москві Абхазії. До речі, сьогодні вночі українські дрони знищили цілий ешелон з російським бензином, що стояв біля станції кримського міста Джанкой на півночі півострова.

Після паливного дефіциту, який охопив Крим у 2025 році, наступною системною кризою, що не вирішується, для регіональної та федеральної влади з високою ймовірністю стане дефіцит прісної води. Це не гіпотеза, а передбачувана реальність, обумовлена ​​цілою низкою факторів – від кліматичних змін до управлінської неефективності. Зношена інфраструктура, водопровідні мережі у більшості населених пунктів Криму залишаються на рівні радянської доби. Втрати при транспортуванні води досягають 40-60%, що робить навіть існуючі обсяги постачання неефективними.

Президент США Дональд Трамп одного разу захопився Кримом, назвавши його таким красивим. Проте він бачив листівку, але не реальність. Він не стояв у черзі по воду. Не намагався заправити авто біля порожньої АЗС. Не чув, як люди шепочуть один одному: коли все це закінчиться? Крим – це не просто географія. Це символ. Ще недавно символ надії, мрії, відродження на очах перетворюється на символ виснаження. Якщо навіть такий важливий для Росії регіон не може бути забезпечений базовими ресурсами, то що тоді захищається, якщо постійно відбувається руйнація? В Москві, коли захоплювали військами Крим у 2014 році обіцяли безпеку, але принесли тільки тривоги. В Кремлі обіцяли кримчанам майбутнє, а по факту забрали сьогодення. Подальше продовження СВО – це затяжна економічна агонія, її припинення – це не поступки, а вибір на користь нормального життя.

Дональд Трамп заявив, що Барак Обама у період свого президентства віддав Росії Крим, який він описав як «величезний шмат землі посеред океану, розміром як Техас». «Це прекрасна, величезна територія, яка стирчить просто в океані, у Чорному морі. Така краса... І Обама сказав: віддайте його Росії», – зазначив Трамп, охарактеризувавши півострів як «величезний завбільшки з Техас або щось таке». За словами глави Білого дому, ЗМІ не пишуть про вчинок Обами, натомість звинувачують його самого у слабкості стосовно Москви. «Вони кажуть: Трамп був слабким щодо Росії. Але це я зупинив газопровід Nord Stream 2. Це я дав Україні «Джавеліни». Обама дав їм ковдри, а я дав «Джавеліни». І ці люди кажуть, що я слабкий. Вони шахраї», – підкреслив американський лідер.

Він також розповів, що попри свою «жорстку політику» мав нормальні стосунки з російським очільником Путіним. При цьому він вкотре підкреслив, що Росія не захопила жодної території за час його президентства. «Вони взяли Крим за Обами, вони взяли великий шмат Грузії за Буша. А що було за мене? Нічого. Нічого не було взято. Я прийшов, а ця ситуація вже вирувала», – сказав президент США. За його словами, все йшло до Третьої світової війни. «Але тепер цього більше не буде, – запевнив Трамп, додавши: – Це найгірше, що ставалося у воєнному сенсі від часів Другої світової».

Між тим, Трамп також заявляв, що Крим треба віддати Росії. З якого дива? Тільки того, що його незаконно окупувала російська армія, чи може президент США повірив у московські байки, що Крим історично був російським? Якщо глава Білого дому хоче узаконити Крим за Росією тільки тому, що він захоплений у військовий спосіб, то це повна суперечність Статуту ООН. А штаб-квартира Організації знаходиться на американські території, а США є Постійним членом Ради Безпеки і мали б діяти відповідно до мандату цього органу, який не визнає насильні військові захоплення чужих територій. І у такому випадку чим Трамп нічим не кращий за Обаму, якого він критикував за бездіяльність при російській окупації Криму.

А щодо історично російського Криму у Вашингтоні мають знати простий історичний факт. Протягом останніх 3200 років, коли вчені знають точно рік за роком хто і коли проживав у Криму, росіяни їм володіли тільки 175 років. Скажімо, іраномовні скіфи володіли Кримом 700 років, іраномовні кочівники кімерійці 500 років, кримські татари 350 років, а українці 180 років – це 60 років у складі сучасної України та 120 років через Тмутараканське князівство, яке підпорядковувалося Києву та Чернігову в 11-12 століттях. До речі, все російське населення Криму було свого часу привезено на півострів із далеких районів Росії. Трамп був дуже здивований, коли федеральний канцлер Мерц закликав його не розкидуватися чужими територіями на користь агресора. Мерц сказав, це коли б у США забрали Флориду.

При цьому Крайова Рада українців Криму рішуче засудила будь-які пропозиції, що посягають на територіальну цілісність України, відкидає пропозицію відмовитися від Криму а також закликає винесення цього питання в міжнародні перемовини. Українська громада Криму наголосила, що на жаль, подібні пропозиції, що лунають не вперше, де-факто винагороджують Росію за агресію і геноцид, та є абсолютно неприйнятними і небезпечними як для України, так і для країн Європейського Союзу, Великобританії і США та світової спільноти в цілому. Такі заклики є "глибоко помилковими, бо ігнорують трагічний досвід людства у ХХ ст. Спроби умиротворити агресора за рахунок жертви призвели наприкінці 1930-х рр. до найстрашнішої катастрофи в історії. Намагання ігнорувати інтереси України у ХХ ст. стали спусковим гачком поглиблення світових криз.

Фото - акриті заправки мережі «СТАРТ» у Криму / LiberateCrimea