Що робити з СБУ: розігнати чи реформувати?

Оприлюднення матеріалів справи «Карфаген» знову загострило питання системних проблем у Службі безпеки України — від корупції та кадрової політики до зловживання повноваженнями й відсутності належного контролю. Командир взводу окремого розвідувального батальйону 92 окремої штурмової бригади Леонід Маслов, критикуючи нинішню модель роботи СБУ, ставить під сумнів її ефективність і закликає до принципового перегляду функцій спецслужби: відмови від невластивих завдань, посилення парламентського нагляду та створення дієвих механізмів відповідальності. Його ключове запитання — чи здатна Україна реформувати СБУ, чи настав час створити принципово іншу спецслужбу.

Леонід Маслов: "СБУ була і є колискою зрадників і бандитів. Там менше особового складу, ніж у поліції, тому й в абсолютному вимірі менше зрадників і бандитів.

Не буду повторювати запилені банальності про те, що там багато хороших людей, бо ці хороші люди завжди були і є виродками системи.

Прекрасні операції проти ворога (як, наприклад, робив Роман Червінський чи автори операції «Павутина») відбувалися під брендом Служби. Але окремі успішні операції аж ніяк не свідчать про ефективність усієї системи, її вищого керівництва та центрального апарату.

Можливо, якісь департаменти, особливо ті, що працюють за кордоном, і є ізольованими від наскрізь гнилої, негідної та безсовісної вертикалі. Випадкові люди зі сторони (яких набирають під конкретні завдання) можуть робити роботу відносно непогано. Досвідчені апаратники руйнують державу, навіть коли напряму не зливають її ворогам.

Корупція в СБУ починається з прийому студентів до Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Без кришування в абітурієнта шансів немає: пройдеш 100% тестів — тебе завалять на медкомісії чи спецперевірці. До речі, колишнього виконувача обов’язків начальника цього Інституту обвинувачували в державній зраді.

Патріотичним вихованням там займаються відверті совкодрочери, які мріють про СРСР і розповідають студентам про велич КДБ.

Під час окупації Криму 2014 року лише близько 10% співробітників СБУ, які служили на півострові, виїхали на підконтрольну Україні територію. Решта залишилися в окупованому Криму.

Очільник так званої «ЛНР» Леонід Пасічник раніше був підполковником СБУ.

Жахливі речі кояться у системі охорони державної таємниці, за яку в СБУ відповідає, зокрема, Департамент охорони державної таємниці та ліцензування. Ці бляді постійно обілечують райвідділки поліції під час перевірок режиму секретності. За відомими мені випадками, у 2016 році з райвідділків при перевірках ці дармоїди збирали по 10 тис. грн щомісяця, подібно до того, як поліцейські обілечують онліфанщиць і стриптизерок. Через закритість системи з цим свавіллям ніхто ніколи не боровся.

До нещодавнього часу існував телеграм-канал, де, як мені відомо, вищі офіцери СБУ пропонували послуги із забезпечення заборони в’їзду в Україну небажаним конкурентам, родичам, викривачам з іноземним громадянством. Вартість — від 5000 доларів США. Один подібний випадок відомий мені особисто. Корумпована блядь досі служить у СБУ.

Система військової контррозвідки (ВКР) СБУ в армії наскрізь гнила і безглузда. Мені особисто не відомо жодного випадку, коли за всю війну співробітники ВКР, з якими я стикався, викрили агента чи зрадника. Найвищі їхні досягнення, які мені доводилося спостерігати, — це викриття тиловиків на тиренні солярки.

Не буду згадувати про генерала СБУ Валерія Шайтанова, полковника Олега Кулініча та інших співробітників Служби, викритих або обвинувачених у державній зраді. Зрадники бувають усюди, і самі собою такі випадки нічого не доводять про систему загалом.

Але в СБУ, за моїм переконанням, кар’єрне зростання залежить не від професійних успіхів, а від лояльності до корумпованої вертикалі. І саме це є визначальною ознакою системи.

Згадайте Департамент захисту національної державності СБУ (сама назва яка огидна для кожного військового — я думав, що державність захищають ЗСУ). Згадайте, як вони лізли в ліжко до журналістів Bihus.Info в етнокомплексі «Українське село». Це дно нашого державного устрою.

Тому нічого нового сьогодні я про СБУ і мразот у її керівництві не дізнався. Чистий бізнес. Головне, що у вільний від кришування наркокартелів, виконання політичних замовлень і продажу посад час ці діячі, на моє переконання, абсолютно нічого не роблять.

Реформування цієї клоаки нам не світить саме тому, що:

а) уся її безпорадність, гниль і нікчемність приховані за завісою державної таємниці;

б) політична система з її сірими кардиналами спирається на цю структуру як на свого головного охоронця та інструмент.

Однак варто замислитися ось над чим.

Чому Служба безпеки контролює захист державної таємниці? Чому орган, який сам працює в умовах максимальної секретності, наділений повноваженнями контролювати режим секретності в інших державних органах?

Чому СБУ досі виконує функції, які не мають безпосереднього стосунку до розвідки та контррозвідки?

Навіщо взагалі там досі існує окреме слідство? Чому СБУ зберігає повноваження досудового розслідування замість того, щоб зосередитися на виявленні та нейтралізації загроз державній безпеці?

Чому військова контррозвідка залишається частиною СБУ? Чи не варто організаційно відокремити її, визначивши чіткі завдання, відповідальність і механізми контролю?

Чому відсутній належний парламентський контроль за призначеннями та діяльністю керівництва СБУ? Чому парламентський контроль не забезпечує реальної підзвітності спецслужби суспільству?

Яким чином туди потрапляють недостойні молоді кадри? Хто і за якими критеріями відбирає майбутніх співробітників? Чому кадровий добір настільки закритий, що суспільство не може оцінити навіть загальні принципи його функціонування?

Чому призначення на керівні посади не супроводжуються належною незалежною перевіркою доброчесності, професійної придатності та походження статків?

Хто і як перевіряє законність оперативно-розшукової діяльності СБУ, особливо коли її об’єктами стають журналісти, політики та громадські активісти?

Чому результати діяльності СБУ оцінюють за кількістю затримань, кримінальних проваджень і гучних пресрелізів, а не за реально відвернутими загрозами?

Чому внутрішня безпека СБУ не здатна належним чином запобігати проникненню ворожої агентури та корупції у власних лавах?

Чому провали контррозвідувальної роботи не тягнуть за собою персональної відповідальності керівників?

Чому засекречування інформації про діяльність спецслужби дозволяє приховувати не лише державні таємниці, а й управлінську некомпетентність та можливі зловживання?

І нарешті, головне.

Хто контролює тих, кому держава надала право таємно контролювати інших?

Таємність діяльності спецслужби не повинна означати таємності її відповідальності.

Чи потрібна Україні СБУ в її нинішньому вигляді взагалі? Чи настав час замість нескінченного реформування радянської за своєю природою структури створити принципово іншу спецслужбу?

Якщо нинішню просто розігнати, державі гірше не буде, от повірте".

Фото - з ФБ-сторінки Леоніда Маслова