Польські дисиденти написали Трампу, що подяку заслужив не він, а українські воїни

Чільні представники польської «Солідарності» (профспілки, члени якої боролися з комуністичним режимом та найчастіше були політв’язнями) підписали відкритого листа президентові США Дональду Трампу. Серед його авторів – експрезидент Лех Валенса, багаторічний редактор «Газети Виборчої» Адам Міхнік та ін. 

Вони, зокрема, порівняли атмосферу під час зустрічі з президентом Зеленським із тією, яка панувала на допитах та в комуністичних судах. Нагадали Трампу, що жодна матеріальна допомога не може бути еквівалентом крові, пролитої в ім’я незалежності та свободи. І закликали президента США виконати безумовні гарантії, які були надані Україні при підписанні Будапештського меморандуму в 1994 році.

Подаємо текст цього листа повністю (взято зі сторінки Леха Валенси у FB).

Шановний пане президенте!

Ми з жахом і огидою дивилися репортаж про вашу розмови з президентом України Володимиром Зеленським. Ваші очікування щодо проявів поваги та вдячності за матеріальну допомогу, надану Сполученими Штатами Україні, яка бореться з росією, вважаємо образливими. Вдячність належить героїчним українським воїнам, які проливають кров, захищаючи цінності вільного світу. Саме вони вже понад 11 років гинуть на фронті в ім'я цих цінностей і незалежності своєї Батьківщини, яку атакувала путінська росія. 

Ми не розуміємо, як лідер країни, що є символом вільного світу, може цього не бачити.

Нас також вразило те, що атмосфера в Овальному кабінеті під час цієї розмови нагадувала ту, яку ми добре пам’ятаємо з допитів у Службі безпеки та із залів комуністичних судів. Прокурори й судді, діючи за наказом всевладної комуністичної політичної поліції, також пояснювали нам, що всі козирі в їхніх руках, а в нас жодного. Вони вимагали, щоб ми припинили свою діяльність, аргументуючи це тим, що через нас страждають тисячі невинних людей. Вони позбавили нас свободи й громадянських прав лише тому, що ми не погоджувалися на співпрацю з владою і не виявляли їй вдячності. Ми шоковані тим, що ви, пане президенте, поставилися до президента Володимира Зеленського подібним чином.

Історія ХХ століття показує, що щоразу, коли Сполучені Штати намагалися дистанціюватись від демократичних цінностей та своїх європейських союзників, це ставало загрозою для них самих. Це усвідомив президент Вудро Вільсон, коли у 1917 році ухвалив рішення про вступ Сполучених Штатів у Першу світову війну. Це усвідомив президент Франклін Делано Рузвельт, коли після атаки на Перл-Харбор у грудні 1941 року вирішив, що війна за оборону Америки відбуватиметься не лише на Тихому океані, а й у Європі, в союзі з державами, атакованими Третім Рейхом.

Ми пам’ятаємо, що без президента Рональда Рейгана та американської фінансової участі розпад імперії Радянського Союзу був би неможливим. Президент Рейган усвідомлював, що в радянській росії та підкорених нею країнах страждають мільйони поневолених людей, у тому числі тисячі політичних в’язнів, які поплатилися свободою за свою боротьбу та захист демократичних цінностей. Його велич полягала, зокрема, в тому, що він без вагань назвав СРСР «Імперією зла» і рішуче вступив з ним у боротьбу. Ми перемогли, і сьогодні у Варшаві, навпроти посольства США, стоїть пам’ятник президенту Рональду Рейгану.

Пане Президенте, матеріальна допомога – військова і фінансова – не може бути еквівалентом крові, пролитої в ім’я незалежності та свободи України, Європи та всього вільного світу. Людське життя безцінне, його вартість не виміряти грошима. Вдячність заслуговує той, хто жертвує своєю кров’ю і свободою. Для нас, людей «Солідарності», колишніх політичних в’язнів комуністичного режиму, що служив радянській росії, це очевидно.

Ми закликаємо Сполучені Штати виконати свої гарантії, які вони надали разом із Великою Британією в Будапештському меморандумі 1994 року. У цьому документі міститься чітке зобов’язання захищати територіальну цілісність України в обмін на відмову від її ядерного арсеналу. Ці гарантії є безумовними: там немає жодного слова про те, що така допомога є предметом економічного обміну.

Лех Валенса, колишній політичний в’язень, лідер «Солідарності», президент ІІІ Польської Республіки.
Марек Бейлін, колишній політв'язень, редактор незалежних видавництв.
Северин Блумштайн, колишній політв'язень, член Комітету захисту робітників.
Тереза Богуцька, колишня політв'язенка, активістка демократичної опозиції та «Солідарності».
Гжегож Богута, колишній політв'язень, активіст демократичної опозиції, незалежний видавець.
Марек Боровик, колишній політв'язень, незалежний видавець.
Богдан Борусевич, колишній політв’язень, лідер підпільного руху «Солідарність» у Гданську.
Збігнєв Буяк, колишній політв’язень, лідер підпільного руху «Солідарність» у Варшаві.
Владислав Фрасинюк, колишній політв’язень, лідер підпільного руху «Солідарність» у Вроцлаві.
Анджей Гінцбург, колишній політв’язень, підпільник «Солідарності».
Ришард Грабарчик, колишній політв’язень, активіст «Солідарності».
Олександр Янішевський, колишній політв'язень, активіст «Солідарності».
Пьотр Капчинський, колишній політв'язень, активіст демократичної опозиції
Марек Коссаковський, колишній політв'язень, незалежний публіцист
Кшиштоф Кроль, колишній політв'язень, борець за незалежність
Ярослав Курський, колишній політв'язень, активіст демократичної опозиції
Барбара Лабуда, колишня політв’язенка, підпільниця «Солідарності».
Богдан Ліс, колишній політв’язень, лідер підпільного руху «Солідарність» у Гданську
Генрик Маєвський, колишній політв’язень, активіст «Солідарності».
Адам Міхнік, колишній політв'язень, активіст демократичної опозиції, редактор незалежних видавництв
Славомір Найнігер, колишній політв’язень, підпільник «Солідарності».
Пьотр Нємчик, колишній політв'язень, журналіст і друкар підпільних видань,
Стефан Константи Несьоловський, колишній політв'язень, борець за незалежність
Едвард Новак, колишній політв'язень, підпільник «Солідарності».
Войцех Онишкевич, колишній політв’язень, член Комітету захисту робітників, діяч «Солідарності».
Антоній Павляк, колишній політв'язень, активіст демократичної опозиції та підпільної «Солідарності».
Сильвія Полеська-Періт, колишня політв'язенка, активістка демократичної опозиції.
Кшиштоф Пуш, колишній політв'язень, підпільник «Солідарності».
Ришард Пуш, колишній політв’язень, підпільник «Солідарності»,
Яцек Раковецький, колишній політв'язень, підпільник «Солідарності».
Анджей Северин, колишній політв'язень, актор, директор Польського театру у Варшаві
Вітольд Селевич, колишній політв'язень, друкар незалежних видавництв
Генрик Сікора, колишній політв’язень, активіст «Солідарності».
Кшиштоф Сєменський, колишній політв'язень, журналіст і друкар підпільних видань
Гражина Станішевська, колишня політв’язенка, лідерка «Солідарності» на Бескидщині.
Єжи Степень, колишній політв'язень, активіст демократичної опозиції
Йоанна Щесна, колишня політв'язенка, редакторка підпільної преси «Солідарності».
Людвік Турко, колишній політв’язень, підпільник «Солідарності».
Матеуш Вежбіцький, колишній політв'язень, друкар і журналіст незалежних видавництв.
 

На світлині: Лех Валенса і Дональд Трамп / соцмережі