Перемога Заходу в битві за Африку проти росії кується в Україні

Путінський режим через свою нацистську сутність став ізгоєм у цивілізованому світі і від нікуди подітися звернув свою увагу на другий за площею і кількістю населення материк на планеті. Схоже, битва за Африку може розгорнутися з новою силою – надто нахабно (після війни проти України це і не дивно) росія поводить себе на «чорному» континенті.

Свою увагу путінський режим звернув на африканські країни з новими потугами вже після Анексії Криму та окупації частини Донбасу. В Росії, як правонаступниці СРСР, вирішили не тільки продовжувати радянські традиції насаджувати свої цінності та маріонеткових правителів у піку західним інтересам в африканських країнах, а, вочевидь, із цілком меркантильних інтересів. На континенті ще достатньо ресурсів, завдяки яким можна продовжувати політику експансії і завоювання нових територій.

Із 2018 року росія розпочала активний наступ в Африці. Частина країн отримували політичну, фінансову та військову допомогу. У ґрунтовному розслідуванні Proekt.media із чотирьох частин описано шлях путінського кухара пригожина як очільника передового загону з наступу на другий за розміром континент у світі, його фінансову діяльність і втручання у вибори двох десятків країн. Також журналісти розповіли про російську роль у громадянській війні у Лівії. Із розслідуванням Proekt.media у чотирьох частинах можна ознайомитися за цим покликом.

У тексті йдеться про те, що окрім «кремлівського кухара» в авангарді російської експансії на цьому континенті, розпочатої з острова Мадагаскар, інтереси путіна в Африці просували ще й за бюджетні кошти. А президентські вибори на Мадагаскарі активно підтримували боти у соцмережі «ВКонтакті». Пости, які були опубліковані в день першого туру голосування, вели на сторінку видання, пов’язаного з прігожиним.

Активність «Вагнера» в Африці, схоже, не всім до вподоби. А вибух поштового пакета усередині грудня минулого року в руках керівника «Російського дому» дмітрія ситого, якого пов’язують із прігожиним, не є витівками жартівників. Це явно попередження про те, що росіяни «зарвалися» у своїх діях. До слова, сам прігожин звинуватив у замаху на ситого «французів». Мовляв, ситому погрожували до того випадку та закликали «росіян забратися з Африки», як і погрожували його синові, який живе у Франції. Прігожин навіть пропонував російському керівництву визнати Францію країною, що спонсорує тероризм.

Окрім суто загонів ПВК «Вагнер», росія ретельно формує інформаційну повістку дня в африканських країнах за допомогою своїх засобів масової пропаганди. ЗІФ писав минулого року про появу в Африці забороненого у Європі каналу Russia Today (RT), що виконує пропагандистські функції путінського режиму. Наративи кремля англійською мовою від RT тамтешні аборигени отримують із рашистського медіацентру в Південній Африці.

На допомогу їм прийшла іще одна кампанія у соцмережах, спрямована на розкрутку росії та дискредитацію України у франкомовних країнах Африки.

За інформацією ВВС, Russosphère («сфера росії») запустила по соцмережах звинувачення Франції та Заходу в колоніалізмі та русофобії. А українських солдатів називає «нацистами» та «сатаністами». Натомість прославляє «вагнерівців» і публікує контакти для запису в найманці.

Експерти кажуть, що проросійська дезінформація сприяє погіршенню відносин між країнами Африки та Заходом і відсутності підтримки України на континенті.

Як пише ВВС, керує Russosphère 65-річний бельгійський сталініст Люк Мішель. Компанію створили 2021 року як мережу із груп у різних соцмережах. Запрацювала вона у лютому 2022 року – за декілька днів до повномасштабного російського вторгнення в Україну, зібравши незабаром понад 80 тисяч підписників.

На відміну від державних російських ЗМІ, повністю чи частково обмежених у в основних соцмережах, Russosphère діє у FB, Твіттері, YouTube, Телеграмі та російській VK.

Бельгієць Мішель також пов’язаний із групою «Merci [дякую] Wagner», яка героїзує російських найманців для франкомовної аудиторії в Африці. І хоча він , що не отримує фінансової підтримки від росії та ніяк не пов'язаний з «Вагнером» і прігожиним.

Мішель розпочинав політичну активність у неофашистських угрупованнях Бельгії. У 1980-их він став послідовником Жана Тіріара – колишнього колабораціоніста, котрий співпрацював із нацистами під час ІІ-ої Світової війни. Тіріар проповідував націонал-більшовизм і мріяв про єдину Європу від Владивостока до Дубліна, що протистоїть Америці. Через нього Мішель познайомився з російським прокремлівським ідеологом Олександром Дугіним, але бельгійцеві не сподобався «езотеричний фашизм» останнього. Тож він став прихильником правителя Лівії Муаммара Каддафі, а потім на 15 років працював у ролі радника президента Бурунді П'єра Нкурунзіза. Увесь цей час Мішель залишався на зв'язку з Москвою. А у 2000-их роках він співпрацював із кремлівським молодіжним рухом «Наші».

Мішель – один із засновників організації зі спостереження за виборами. Саме ця структура проголосила чесними і справедливими референдуми в анексованому росією Криму й окупованих проросійськими сепаратистами Донецьку та Луганську. У Крим 2014 року Мішель їздив особисто.

«Я – сталініст, - сказав Мішель у розмові з Бі-бі-сі. - Я захищаю Росію з 1980-их. Я вважаю, що Росія – єдина антиамериканська сила в Європі. Я відчуваю ностальгію за Радянським Союзом і мрію про вільний світ без Америки».

За даними британського видання, проросійська пропаганда знайшла в Африці благодатний ґрунт.

«Успіх людей на кшталт Люка Мішеля пов'язаний з їхньою боротьбою проти Франції», - вважає Кевін Лімоньє, професор Університету Париж-8, який вивчає російський вплив у Африці. За його словами, антифранцузька позиція знаходить живий відгук у колишніх колоніях Франції.

«Російська дезінформація була одним із факторів, які сприяли виведенню французьких військ із країн Сахеля, особливо з Буркіна-Фасо», - вважає Ульф Лессінг, керівник регіональної програми Фонду Конрада Аденауера.

Із 2013 року французький контингент розміром 5 тис. солдатів розгорнули для боротьби з джихадистськими угрупованнями в Малі та ще чотирьох країнах регіону – Буркіна-Фасо, Нігері, Мавританії та Чаді. Проте минулого року більшу частину французьких сил вивели з Малі, а зараз готуються до виведення з Буркіна-Фасо. Причиною цього став тиск військових, котрі захопили владу в обох країнах.

У Буркіна-Фасо, де натовп напав на французьке посольство і вимагав зближення з Москвою, є показовим. Мішель також вважає, що росія «має замінити Францію у всій Африці». 

Кевін Лімонье, експерт із російських кампаній у регіоні, каже, що вплив проросійської пропаганди на політику виміряти вкрай важко, але очевидно одне: вона непокоїть Захід. І хоча у Франції нещодавно закрили офіс кремлівського засобу пропаганди RT, ситуація з роспропагандою в Африці виглядає критичною. Лімоньє описує її так: «дипломати та військові в Парижі читають це, дивляться це і кажуть «О, Господи!»

Схоже, на Заході ще не придумали дієвого плану протидії інформаційній кремлівській агресії. То ж не дивно, що у цьому контексті почастішали візити африканських лідерів у Москву та візити «ввічливості» у відповідь глави російського МЗС лаврова та, навіть, кремлівського васала лукашенка у Зімбабве із трактором у якості подарунка.

За такими «високими» візитами ховається не лише позірна видимість міжнародного визнання, видобуток золота та діамантів й інші вигідні оборудки для путінського режиму. Тут іще можливість показати «хто в домі господар» тепер, зважаючи на те, що більшість африканських країн були колоніями теперішніх (часто нерішучих) союзників України.

Виглядає на те, що перемогти росію в Африці можна на полі бою в Україні. І часу в лідерів західних кранаїн на роздуми щодо доцільності передачі важкого озброєння та його кількості немає.