Мільйони росіян у борговій ямі: кожному третьому не вистачає доходів навіть на харчування

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

На тлі економічної кризи та війни в рф стрімко зростає залежність населення від мікрофінансових організацій. За даними ринку, мільйони громадян змушені брати короткострокові кредити під надвисокі відсотки, що вже призвело до рекордного рівня заборгованості та посилення ризиків. По суті, відбувається перерозподіл доходів населення на користь фінансових структур.

Через поглиблення економічної кризи кожен п’ятий громадянин Російської Федерації опинився у борговій залежності від мікро фінансових організацій. За повідомленнями засобів масової інформації, росіяни, активно користуючись послугами МФО, накопичили рекордні обсяги заборгованості, які продовжують зростати з року в рік, посилюючи фінансову залежність населення від кредитних установ.

У 2025 році обсяг виданих мікро позик досяг історичного максимуму — 2,1 трильйона рублів, що на 35% більше порівняно з попереднім роком. За даними Центрального банку РФ, близько половини цих позик було видано під ставки, що перевищують 250% річних. Найбільш поширеними залишаються незабезпечені короткострокові кредити терміном до 30 днів на суму до 30 тис. рублів із середньою ставкою 290,3% річних, що свідчить про зростання практики перекредитування серед населення.

Станом на середину 2025 року клієнтами МФО були 13,8 млн росіян, що становить близько 18% працездатного населення країни. Порівняно з червнем 2022 року їхня кількість зросла на 6,5 млн осіб і продовжує збільшуватися.

Соціологічні опитування підтверджують погіршення матеріального становища: за даними Gallup, 31% росіян повідомляють про нестачу коштів навіть на харчування, а 39% відзначають погіршення економічної ситуації у своїх регіонах.

Практика кредитування під надвисокі відсоткові ставки фактично перетворилася на легалізований механізм перерозподілу доходів населення на користь фінансових структур. Вона функціонує за мовчазного схвалення регуляторних і законодавчих органів влади.

На тлі затяжної війни, високої інфляції та стагнації доходів значна частина громадян змушена звертатися до МФО, щоб покривати базові потреби. У таких умовах короткострокові позики «до зарплати» швидко трансформуються у тривалу боргову залежність, із якої складно вийти через лавиноподібне зростання відсотків та штрафних санкцій. Водночас у багатьох розвинених країнах діяльність подібних структур жорстко регулюється або обмежується.

Додатковим фактором тиску є трансформація джерел фінансування економіки. За словами голови Центрального банку РФ Ельвіри Набіулліної, після запровадження санкцій заощадження громадян фактично стали ключовим внутрішнім ресурсом фінансування. До 2022 року російські компанії активно користувалися дешевими кредитами з ринків ЄС і США, однак нині доступ до них повністю втрачений. Це змусило бізнес переходити на дорожчі внутрішні ресурси, збільшуючи боргове навантаження та знижуючи рентабельність. У результаті громадяни де-факто стали основними кредиторами держави та корпоративного сектору, не маючи реального впливу на ці процеси. Обмежені внутрішні ресурси в умовах мілітаризації економіки спрямовуються переважно на фінансування оборонно-промислового комплексу, тоді як цивільні галузі стикаються з дефіцитом капіталу.

Паралельно російська влада посилює фіскальний та регуляторний тиск. Зокрема, ініційовано законодавчі зміни щодо оподаткування доходів від операцій із крипто валютами та цифровими активами, а також запровадження обов’язкової звітності перед податковими органами. Окремі ініціативи передбачають кримінальну відповідальність за порушення правил обігу крипто валют, включаючи можливе позбавлення волі строком до семи років. Такі кроки спрямовані на встановлення повного контролю держави над цифровими активами громадян і бізнесу, а також на пошук додаткових джерел наповнення бюджету в умовах його дефіциту.

Водночас спостерігається суттєве погіршення якості кредитних портфелів. За даними Центрального банку РФ, частка проблемних споживчих кредитів зросла з 9% на початку 2025 року до 13,1% у 2026 році. В іпотечному сегменті цей показник також демонструє негативну динаміку — з 1% до 1,8%. Найбільші труднощі з обслуговуванням боргу виникають у позичальників із низьким кредитним рейтингом, відсутньою кредитною історією та високим рівнем боргового навантаження, що особливо проявилося після періоду кредитного перегріву 2023–2024 років.

Попри це, представники регулятора, зокрема Єлизавета Данилова, акцентують на тому, що рівень проблемної заборгованості залишається нижчим за історичні максимуми, що може створювати ілюзію стабільності. Водночас фактична динаміка свідчить про протилежне: зростання простроченої заборгованості відбувається насамперед у «старих» кредитних портфелях, тоді як чинні обмеження стримують кредитування нових позичальників. Це обмежує ефективність монетарної політики та не дозволяє зупинити погіршення якості банківських активів.

Сукупність зазначених факторів — зниження реальних доходів населення, зростання боргового навантаження, обмежений доступ до зовнішнього фінансування та посилення державного контролю — формує системні ризики для фінансової стабільності. Різке збільшення частки прострочених кредитів свідчить про загрозу масових дефолтів серед фізичних осіб і підвищує вразливість банківського сектору. Жорстка грошово-кредитна політика, у свою чергу, стимулює витіснення банківських продуктів менш прозорими та дорожчими інструментами — такими як ломбарди чи розстрочки — що лише посилює неконтрольоване боргове навантаження та поглиблює системну кризу в економіці.