Львівська галерея мистецтв постановила вивезти за кордон найякісніше і найцінніше

"Ми прийняли для себе рішення, що максимально вивеземо за кордон найякісніше та найцінніше, що в нас є. Перебуваючи там, наші шедеври де-факто будуть в евакуації, у безпеці, а з іншого боку – відкриють нові сторінки історії української культури для іноземців".

Про це в інтерв'ю Укрінформу розповів генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк.

Подаємо уривок з інтерв'ю.

- Тарасе Степановичу, дуже рада зустрітися з вами в Україні. З початком війни ви часто у закордонних відрядженнях. Займаєтеся культурно-музейною дипломатією?

- Саме так. Ми, напевно, найбільш активна музейна та культурна інституція в Україні. Інколи в нас буває одночасно 8-10 виставок за кордоном. І їх потрібно супроводжувати. Не лише закривати чи відкривати, а й зустрічатися з впливовими делегаціями, популяризувати українську культуру, налагоджувати партнерські відносини.

- Такий ажіотаж у проведенні виставок в країнах ЄС спричинила війна?

- Ми й до війни багато співпрацювали з музеями Польщі, Литви, Італії, Німеччини. Але варто відзначити, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну надало нових сенсів міжнародній співпраці. Тепер ми не просто проводимо виставки із фондів нашої галереї, а рятуємо безцінні речі від ймовірної загрози. Поки кажу «ймовірної», бо ми ще не постраждали так сильно, хоча певні втрати є, як і всюди.

Ми прийняли для себе рішення, що максимально вивеземо за кордон найякісніше і найцінніше, що в нас є. Перебуваючи там, наші шедеври де-факто будуть в евакуації, у безпеці, а з іншого боку – відкриють нові сторінки історії української культури для іноземців.

- З якими колекціями з фондів галереї зараз можуть ознайомитися європейці й де саме?

- П’ятого жовтня ми спільно з Музеєм Королівського палацу у Варшаві та Львівським історичним музеєм відкрили у столиці Польщі величезну виставку найкращого, що є у нашій колекції, "Дух Львова". У Варшаві цим безцінним скарбам буде затишніше. Це майже сотня творів, яка, якщо б не завія війни, ніколи б не полишила Львова. Ці твори XIX-XX ст. експонувалися в палаці Лозинського, на вул. Стефаника, 3. Із них видно, як розвивався художній процес у Львові та на Галичині від 1800 року до 1930-х років під впливом мистецтва Праги та Відня.

Окрім того, у Варшаві в галереї «Okno na kulturę» за участі Міністерства культури та національного спадку Республіки Польща та фонду «Полоніка» відкрилася виставка знакової для Львова фігури скорботного Христа. Перед самою війною ми розпочали її реставрацію та зняли із ренесансової каплиці Боїмів. Відновлення продовжили наші колеги в Польщі, й поки що скульптура там і залишається, але по закінченню виставки повернеться до Львова.

Також у Королівському замку в Кракові у межах виставки «Експресія. Львівська рококова скульптура» демонструвалися твори Йогана Пінзеля. Ці скульптури ми перевезли туди в перші дні Великої війни, перед тим вони були у Вільнюсі, й ось два дні тому твори повернулися до Львова. Зараз плануємо їх виставити в Латиському національному музеї в Ризі. Якраз сьогодні маю перемовини з їх директоркою.

Також у Вільнюсі представлена майже вся колекція, що була експонована на другому поверсі у Палаці Потоцьких.

- І ваша візитівка, єдина в Східній Європі картина Жоржа Де ла Тура «Платіж»?

- Ця картина Жоржа де Ла Тура насправді не має ніякої назви, її називають то «Платіж», то ще якось, але я думаю, що тут зовсім інший сюжет. А саме: коли римський воїн не впускав святого Петра до храму, той закинув сіті в озеро Кінерет і виловив рибу, в роті якої були монети. От він ними і заплатив, щоб їм із Христом дали зайти до синагоги. Швидше за все, цей сюжет там і зображений. Зараз ця робота знаходиться у Литовському національному художньому музеї, в палаці Хоткевича. Інші полотна з нашої галереї представлені у палацах Радзивілів та Великих князів литовських.

- А чим найбільше вдалося здивувати вибагливих до мистецтва європейців?

- Однією з найблискучіших подій стала виставка скульптури Пінзеля в Кракові. Експозиція, яку зробив Анджей Бетлей, директор Королівського замку Вавель, стала найкращою у виставковій історії нашого Пінзеля. Такого не було ні в Луврі, ні в Мілані, ні у Відні. Роботи були так заекспоновані, що вражали всіх, а прийшли сотні відвідувачів. Експозиція імітувала престол в костелі Всіх Святих у селі Годовиця під Львовом, для якої й були створені ці роботи у XVIII столітті.

Також вражаючою була виставка скульптур Франциска Оленського в Північній Італії. Ви розумієте, що в Італії є все, і з ними зрівнятися ніхто не може. А ми представили його ангелів – і ці роботи їх вразили.

Це були найвизначніші експозиції. Є й інші, бо жодна з наших виставок не є якоюсь прохідною.

Україна надзвичайно важлива в культурно-музейному середовищі Європи. За ці 20 місяців ЄС разом з нами реагує на виклики. В перші дні повномасштабної війни наші польські партнери моментально приїхали зі своїми матеріалами, допомогою, пропозиціями убезпечення експонатів. Першим прилетів до Львова Томаш Ленський, директор Познанського національного музею, потім інші долучилися. Сьогодні якраз повернулася виставка Яцека Мальчевського, яку ми розміщали в Познані. Вона була застилізована як колекція, яка втікає від небезпек війни, колекція, яку рятують музейники обох країн – України та Польщі. Зараз плануємо її відправити ще кудись, бо ж війна не закінчується.

- Ви прийняли рішення «евакуювати» шедеври з фондів галереї за кордон. Проте розповідають, що у Львові є сховки, які використовувалися для збереження творів мистецтва ще за часів Другої світової війни, і зараз львівські музеї їх також використовують...

- У часи Другої світової війни не було дуже масових грабунків у Львові. Так, нацисти деякі речі забирали, але крали якраз «визволителі» – більшовики та росіяни. А от німці, дивний народ, навіть розписки лишали. І в нас є документи, що саме вони експропріювали, включаючи роботи Альбрехта Дюрера, які були в нашій галереї.

У Львові дійсно є сховки для музейних фондів, але їх, по-перше, недостатньо, а по-друге, вони не дають 100% безпеки. Так, звичайно більшість експонатів ми там поховали, але гарантії нема. Небезпека існує, навіть попри те, що Львівщина не знаходиться під постійними обстрілами. Проте біля наших двох замків упали ракети: у Золочеві рік тому, а через деякий час – і біля Підгорецького замку. Ями були по 6-11 метрів. Навіть якби ми сховали картини чи скульптури у підвалах чи пивниці, я сумніваюся, що врятували б їх від потужної сили ворожих ракет.

- Чи зберігаються у цих бункерах речі з музеїв інших регіонів, які зараз перебувають під обстрілами або в тимчасовій окупації?

- Не скажу. Це конфіденційна інформація, яка не підлягає розголосу".

Фото -  У Варшаві ( Галерея Okno na kulture ) за участі Міністерства культури та національного спадку Республіки Польщі та фонду Полоніка відкрилася виставка знакової для Львова фігури Христа, що сумує (Христа фрасобливого), яка, з огляду на загрозу ракетної небезпеки, була знята з ренесансові каплиці Боімів - тепер скульптура у безпеці, а після війни повернетться назад / ФБ сторінка Львівської галереї мистецт.