Інцидент у Балтії, дипломатичні ігри у Стамбулі та історичне рішення по MH17 - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Українсько-російська зустріч у Стамбулі, російська ескалація у Фінській затоці та історичне визнання російської провини у збитті літака MH-17, - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк та експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногорпредставляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Інцидент у Фінській затоці

Увечері 13 травня у Балтійському морі відбувся інцидент, який наочно продемонстрував нові безпекові ризики для регіону та висвітлив стратегічну тактику росії щодо випробування меж дозволеного в конфронтації з НАТО. Естонські військово-морські сили зробили спробу зупинити танкер Jaguar, що є частиною російського так званого «тіньового флоту» і формально ходить під прапором Габону. До операції були залучені гелікоптер, патрульний катер і літак, що вказує на серйозність намірів Таллінна щодо контролю над порушеннями в регіоні.

Втім, ситуація набула нового виміру після того, як москва у відповідь підняла у повітря винищувач Су-35, який, за повідомленнями, майже на хвилину увійшов у повітряний простір НАТО. Такий крок свідчить не лише про готовність росії до демонстративного силового супроводу своїх активів у спірних чи нейтральних водах, але й про цілеспрямовану стратегію «прощупування» реакції Альянсу.

Кадри, оприлюднені з рубки Jaguar, свідчать, що на момент наближення естонського патрульного катера судно було в нейтральних водах та не виконало вимоги зупинитися. Після невдалої спроби перехоплення, естонські ВМС продовжили супроводження Jaguar, який згодом став на якір біля російського острова Гогланд.

Цей інцидент можна розглядати як частину ширшої стратегії москви щодо демонстрації сили в Балтійському регіоні. Він водночас вказує на обмеженість засобів прямої відповіді з боку НАТО, особливо коли мова йде про правовий статус нейтральних вод та політичну обережність союзників. Незважаючи на технічну відповідність міжнародному праву, таке позиціонування росії створює тривожний прецедент, що може повторюватися з новою інтенсивністю.

Балтійський регіон, враховуючи його стратегічну важливість та наближеність до російської території, давно є ареною для подібних провокацій. Однак нинішній випадок вказує на зростання напруги та намацування росією «червоних ліній» — не лише в морі, але й у повітряному просторі НАТО. Демонстрація військової підтримки навіть формально цивільного судна виглядає як відпрацьовування сценаріїв, близьких до конфліктних.

Із цього інциденту випливає кілька важливих висновків. По-перше, російська сторона активно тестує готовність західних країн реагувати в режимі реального часу. По-друге, «тіньовий флот» продовжує виконувати не лише економічну, але й політичну функцію. І нарешті, слабкість або затримка в реагуванні з боку об’єднаних сил НАТО може бути сприйнята кремлем як запрошення до подальших провокацій.

Таким чином, епізод з Jaguar є не просто інцидентом у нейтральних водах, а лакмусовим папірцем майбутніх сценаріїв гібридної агресії. Балтійські країни мають готуватися до посилення тиску, а союзники — до рішучіших і скоординованіших дій.

Рішення по MH-17

Рада Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) ухвалила історичне рішення, офіційно визнавши російську федерацію відповідальною за збиття пасажирського літака рейсу MH17 над Донбасом у липні 2014 року. Це рішення, ухвалене 12 травня 2025 року переважною більшістю членів Ради, є першим випадком в історії ICAO, коли орган виніс вердикт по суті спору між державами.

Рішення базується на висновку, що росія застосувала зброю проти цивільного повітряного судна під час польоту, чим прямо порушила статтю 3 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція), яка забороняє використання зброї проти цивільних літаків. Справа була ініційована у 2022 році Австралією та Нідерландами, громадяни яких складали більшість із 298 загиблих.

Наступним кроком після визнання відповідальності є визначення механізму відшкодування збитків. Нідерланди та Австралія вже звернулися до Ради ICAO з вимогою зобов'язати росію розпочати переговори про репарації та сприяти цьому процесу з боку організації для забезпечення їх добросовісного ведення та досягнення результатів.

Міжнародна спільнота значною мірою привітала рішення ICAO. Країни, зокрема Канада та Франція, наголосили на важливості цього кроку для встановлення справедливості та притягнення до відповідальності за кричуще порушення міжнародного права.

Російська сторона, яка ще у 2024 році заявила про невизнання юрисдикції ICAO у цій справі та вийшла з процесу, категорично відкинула рішення Ради. МЗС росії назвало його "нелегітимним" та "упередженим", заперечуючи будь-яку причетність до катастрофи та критикуючи процедуру розгляду в ICAO як необ'єктивну.

Рішення ICAO має значне юридичне та політичне значення. Воно не лише підтверджує висновки інших розслідувань, зокрема кримінального процесу в Нідерландах, який вже встановив провину окремих осіб, пов'язаних з використанням російського ЗРК "Бук", але й закріплює відповідальність на міждержавному рівні в рамках авторитетної міжнародної авіаційної організації. Це посилює міжнародно-правову позицію країн, які вимагають від росії компенсації та притягнення до відповідальності за збиття MH17.

Перемовини в Стамбулі

Двосторонні переговори між Україною та росією, що відбулися у Стамбулі, ще тиждень тому здавалися якщо не абсолютно нереалістичними, то принаймні примарною перспективою. Схоже, що й сам путін, оголошуючи про цю зустріч в ультимативному порядку, не розраховував на її проведення.

Поточна переговорна позиція москви є настільки неприйнятною для України, що сам факт розмови між сторонами слід вважати успіхом.

Перемовини дозволяють Києву наблизитися до моменту, коли адміністрація Трампа буде змушена визнати: кремль не має наміру завершувати війну. А отже, Вашингтон повинен буде розпочати реальний розгляд запровадження жорстких фінансових санкцій проти нафтогазового сектору росії.

Ще до початку переговорів було зрозуміло: кремлівські посадовці не відступили від ультимативних вимог. Йдеться про стандартний набір — “стамбульські домовленості”: скорочення української армії, політичні вимоги щодо впливу на внутрішню політику України (скасування “заборони” на російську мову, відновлення московської церкви), закріплення нейтрального статусу України із забороною міжнародних навчань. Найбільш неприйнятним лишається захоплення всіх територій чотирьох українських областей та юридичне визнання цього факту міжнародною спільнотою. Те саме стосується Криму. Рівень делегації не дозволяв обговорювати щось більше, ніж проголошення умов.

Загальний результат переговорів виявився кращим, ніж очікувалося. Причина — фактор Трампа. У найкращому для путіна сценарії Трамп мав би зберегти контакти з росією, не займаючись врегулюванням. Це слід вважати ключовим у “позитивній” реакції росіян. Білий дім уже висловлює невдоволення позицією москви. Кремль змушений зберігати ультимативну риторику, не відвертаючи підтримки Трампа. Саме тому росіяни не вдалися до звинувачень України та погодилися продовжити переговори. Ймовірно, кремль затягуватиме узгодження дати нової зустрічі.

Україна має зберегти контакт з командою Трампа, демонструючи неприйнятність російських умов та просуваючи “22 пункти” — єдину реалістичну стратегію, яка не обмежує суверенітет.

Санкційний тиск

Поточний період характеризується інтенсифікацією економічного тиску на росію з боку Європейського Союзу та проявами внутрішніх економічних труднощів у самій рф. ЄС активно розглядає безпрецедентно жорсткі заходи, включаючи запровадження "каральних тарифів" на російський імпорт, що можуть сягати 500%, або навіть повне торгове ембарго. Ці ідеї, натхнені пропозиціями з США та обговорювані на найвищому рівні, спрямовані на максимальне обмеження доходів кремля.

Введення високих мит також може стати інструментом для обходу потенційного блокування санкцій окремими країнами ЄС. Як конкретний крок, обговорюється заборона заходу 25 російським нафтовим танкерам у Балтійське та Північне моря. Очікується, що 20 травня буде ухвалено 17-й пакет санкцій ЄС, що підтверджує послідовність політики посилення тиску.

Це відбувається паралельно з неофіційними контактами, як-от таємні зустрічі німецьких політиків з російськими діячами, пов'язаними з "Газпромом" та кремлем. Ці контакти, що викликають питання про прозорість, додають ще один шар до складної картини відносин.

Послаблення рубля та кредити

На тлі зовнішнього тиску, росія, за повідомленнями, готується до внутрішніх економічних маневрів. Ідеться про планову, контрольовану девальвацію рубля, яка може розпочатися влітку. Цей крок, спрямований на балансування бюджету, передбачає поступове ослаблення національної валюти, з прогнозами досягнення позначки 100-105 рублів за долар до кінця літа. Девальвація може бути спробою адаптуватися до санкцій, збільшуючи рублеві надходження від експорту.

Однак, незважаючи на макроекономічні плани, з'являються чіткі ознаки погіршення фінансового стану населення. Більше як  2 мільйонів росіян перестали повертати борги за кредитними картками з початку року, і ця цифра, за прогнозами, зросте до історичного максимуму.

Експерти пов'язують це з падінням кредитоспроможності, надмірним борговим навантаженням (часто кілька кредитів одночасно), високою інфляцією та обмеженим доступом до нових кредитів готівкою, що змушує використовувати кредитні картки для поточних витрат.

Заміна головнокомандувача Сухопутними вйськами рф

Доволі неочікувано російський президент путін вирішив звільнити головнокомандувача сухопутними військами рф, Олега Салюкова. Окрім цього, з 2023 року він ще й обіймав посаду заступника командувача об'єднаного угруповання російських військ в Україні. Салюков був одним з небагатьох російських генералів та військових чиновників, який не потрапив під найбільшу в історії сучасної росії кадрову чистку, яка розпочалася після звільнення Шойгу та його перехід на посаду секретаря ради безпеки рф. Тепер же до цієї структури перевели й самого Салюкова, де він обійматиме посаду заступника секретаря.

Цілком зрозуміло, що на практиці це означає його відхід від російської політики та втрату будь-якої влади. З точністю сказати причину подібного рішення доволі важко, перш за все тому, що після початку чистки в армії та міноборони він зберігав свою посаду та не ніяким чином не потрапив у тодішні публічні корупційні скандали. Не повідомлялося ні про його виклики як “свідка”, ні про потенційну можливість звільнення.

Не слід виключати, що звільнення Салюкова сталося лише тому, що на його місце потрібно було поставити нову людину, не пов’язану зі старою командою Шойгу. Таким чином він просто став “зайвим” у новій системі. І саме ця ймовірність підтверджується тим фактом, що Салюкова на посаді головнокомандувача сухопутних військ замінить Андрєй Мордвічєв, нова “зірка” російської армії, архітектор стратегії “м’ясних штурмів”, якого путін особисто нагороджував званням “героя росії” та дякував за захоплення Авдіївки. Про Мордвічєва в російському інформаційному просторі вже згадували у самий розпал кадрових чисток, як людину, яка потенційно може замінити на посаді начальника генштабу армії рф, хоча ця можливість є малоймовірною допоки продовжується війна.

Але перш за все саме факт переведення Салюкова до радбезу доводить, що відтепер ця структура повноцінно перетворюється на місце “почесного заслання” для різноманітних російських чиновників та генералів. Це ж своєю чергою означає, що рада безпеки, яка при керівництві ідейного лідера усіх силовиків, Патрушева старшого, була одним головних силових органів, відтепер аналогічно стає бутафорією та не буде на щось впливати, окрім як використовуватися путіним для легітимізації різних важливих рішень.