«Фаєр-шоу» на Личакові: організатор відомий, хто замовник?!

Історія із польськими «кібіцами», які сплутали цвинтар та стадіон, вже не перший день мусується на безлічі інформаційних каналів у мережі та телебаченні. Експерти по різному трактують цей псевдопатріотичний вибрик польських громадян. Громадян, які свідомо чи не свідомо, але вирішили місце пам’яті та примирення між українським та польським народами перетворити на місце великодержавницького шовінізму. Достовірно не відомі причини, які спонукали цих молодиків скандувати польські гасла та палити файери над могилами осіб, які за згодою України та Польщі, мають бути нагадуванням трагічності історичного минулого, яке не повинно повторитись.

Заклики українських посадовців до правоохоронних органів щодо необхідності притягнення до відповідальності осіб, які вчинили вказаний вище вчинок, є доволі логічними. Проте навіть із використання відкритих джерел, при бажанні можна буде багато чого дізнатись про потенційних і дійсних осіб, що організували та провели цю неоднозначну акцію.

В подальшому, на офіційній сторінці у Facebook товариство «Велика Сілезія» («Stowarzyszenie Wielki Śląsk») підтвердила участь своїх представників у даному заході: «Організація «Велика Сілезія» для Орлят Львівських і кресов'яків з нагоди 100-річчя героїчної оборони Львова відвідали цвинтар львівських орлят і як футбольні уболівальники віддали честь найбільшим польським героям, про яких проукраїнська польська держава забуває».

Встановити осіб, які були причетні до цієї «акції» виявилось доволі нескладним завданням. Зважаючи на те, що коментуючи вказаний пост в мережі, один із контроверсійних польських активістів Міхал Горбачек (Michał Horbaczek), як очільник угрупування «Польскі уболівальники для кресов’ян» («Polscy Kibice dla Kresowiaków») дякує представникам товариства «Велика Сілезія» за спільну роботу і висловлює надію на те, що «це не остання наша спільна акція». При цьому Горбачек, дякуючи, згадує в якості головного організатора цієї акції Крістіана Кожуховського.

Особа згаданого Горбачеком Кристіана Кожуховського, також доволі неоднозначна. Судячи з його профілю у мережі Facebook – він і вболівальник, і активіст і прихильник різного роду єдиноборств, такий собі - «патріот до мозгу кісток»

А ще, якщо вірити його дописам, він з 2012 по 2017 роки навчався у вищому військовому закладі Польщі - Вищій офіцерській школі Сухопутних військ імені генерала Тадеуша Костюшки у місті Вроцлав за профілем національна безпека.

Повертаючись до особи, яка вказує на те, що «фаєри у Львові» це їх спільна акція із Кожуховським, нагадаємо, що контроверсійним активістом Міхала Горбачека, називають вже не перший рік.

Адже саме цей «персонаж» фігурував у журналістському розслідуванні наших польських колег щодо розхитування українсько-польських відносин у м. Перемишль. Більше того, з власної сторінки в мережі «Facebook» Горбачек у 2016 році займався продажем футболок, з надписом «Смерть бандерівським к**вам».

А це, погодьтесь, аж ніяк не діяльність, яка сприяє розвитку українсько-польських відносин.

Великих зусиль Горбачек, як керівник угрупування «Пшеворські патріоти» («Przeworscy Patrioci») та «Польскі уболівальники для кресов’ян», доклав і до скасування виступу українського гурту «Ot Vinta» у м. Перемишль на початку липня 2016 року (зокрема через «підпорядкованих» йому членів організацій Лукаша Лебітку та Міхала Моцьо).

М.Моцьо (крайній справа), Л.Лебітка (другий справа)

Натомість, поплічник Міхала Горбачека – Міхал Моцьо став відомим після того, як 11 червня 2017 року під час української релігійної ходи у м. Перемишль провокував українців футболкою з перекресленим портретом Степана Бандери.

Дописи на особистих сторінках вказаних польських громадян та «патріотично-ультрас-волонтерських» організацій, свідчать про факти неодноразового відвідування території України як в туристичних цілях, так і з метою надання «гуманітарної допомоги представникам польських національних меншин».

У цьому їм сприяють, не лише чергові контроверсійні представники української журналістики з числа етнічних поляків, як, зокрема, львів’янка Марія Пиж-Пакош, яка завдяки польському паспорту у травні 2014 року балотувалася до Європейського парламенту за списком Ruchu Narodowego у Підкарпатському воєводстві.

М.Пиж (друга зліва), М.Горбачек (по центру у білій футболці)

Сприяння цим «організаціям» надають окремі члени польського політикуму, як, для прикладу, новообраний мер Перемишля Войцех Бакун (Wojciech Bakun), який в недалекому минулому дуже сильно прагнув спорудити стіну на кордоні Польщі із Україною

Повертаючись, до закликів українських посадовців щодо необхідності «встановити та покарати» організаторів провокаційного заходу на Личаківському кладовищі у Львові, звернемо увагу на кілька фактів, які дозволять правоохоронцям навіть місцевого рівня без значних зусиль встановити зображених нижче осіб.

Для цього правоохоронцям достатньо буде лише поспілкуватись із керівництвом середньої загальноосвітньої школи № 10 м. Львова ім. Святої Марії Магдалени

та Мостиської середньої загальноосвітньої школи №3 І-ІІІ ступенів Мостиської міської ради Львівської області.

І спитатись хто ж складав компанію вже встановленому польському організатору «фаєр-шоу на Личакові» Кристіану Кожуховському?

І вже не дивує, що це «шоу», яке має вкрай мало спільного із поминальними діями в християнському розумінні, було спільно організовано окремими громадянами та угрупуваннями сусідньої Польщі. Особами, діяльність яких носить сумнівний характер антиукраїнського забарвлення. Адже щонайменш «цікавим» можна назвати той факт, що серед усіх можливих варіантів, члени товариства «Велика Сілезія» заручилися допомогою (найбільш ймовірно логістичного характеру – матеріали для транспарантів, банери тощо) саме тих польських активістів, які вже не перший рік проводять відкриту деструктивну діяльність у сфері українсько-польських відносин.

Дивує те, що до Львова приїхали мешканці міста Вроцлава, міста, у яке після Другої світової війни переїхало багато поляків, які жили у Львові. І приїхали не вшанувати пам'ять, а «нагадати» про територіальні амбіції.

Тим паче дивує, що польські «ультрас», які так свято кричать про «польський Львів» 1918-1939 років, проживають у далеко не польському, за їх логікою, «чесько-прусько-німецькому Бреслау» 1741-1945 років.

Наостанок, побажаємо успіху українським правоохоронцям у встановленні всіх причетних до чергового витку розхитування, і так нестійкого, човна українсько-польських відносин. А насамперед дуже цікаво було б почути хто ж виступив замовників, чи ідейним натхненником цього дивного «прояву польського патріотизму».

А польським «псевдопатріотам» лишень нагадаємо вираз класика: «Історія нічому не вчить, а тільки карає за незнання її уроків».