Електоральна осінь у Польщі: сюрпризи будуть

Парламентські вибори у Польщі, очевидно, стануть головною політичною подією в Європі у другій половині 2023 року. Нагадаємо, що одночасно з голосуванням за своїх представників у Сеймі та Сенаті громадянам Польщі треба буде відповісти на 4 запитання референдуму – про знесення паркану на кордоні з Білоруссю, підвищення пенсійного віку, приватизацію державних підприємств та прийом у країні мігрантів із Близького Сходу й Африки у відповідності з вимогами Європейського Союзу.

Соціологічні опитування з Польщі сьогодні нагадують трилер, оскільки їх дані примушують хапатися за серце не лише політиків. Правляча партія «Право і справедливість» (ПіС) лідирує, «Громадянська коаліція» намагається її наздогнати. Ці два політичних гіганти публічно обмінюються інформаційними випадами, що з боку виглядає як лицарський поєдинок із використанням важких мечів, від яких очікують магічного ефекту. Іскрить між двома політичними силами потужно, додається і загальноєвропейський контекст: пригадайте, як швидко після критичного випаду на адресу ПіС викликав на дебати лідера фракції Європейської народної партії в Європарламенті Мартіна Вебера прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. Багатьох цікавить феномен «Конфедерації» - політичної партії, яка, схоже, друге скликання поспіль не лише збереже свою прописку в Сеймі, але і покращить власні позиції, претендуючи на золоту акцію. За півтора місяця виборчих перегонів ситуація може змінитися, проте зараз чітко прогнозувати результати дійсно великих перегонів складно.

Виборча кампанія розгортається в умовах зростаючої інфляції та низького безробіття, Польща продовжує небезпідставно претендувати на роль регіонального лідера. Офіційна Варшава гучно говорить про наміри отримати репарації з Німеччини за завдані під час Другої світової війни збитки. Навряд чи когось здивує, коли претензії аналогічного характеру висунуть і до Росії. Проте час акцентованих дій у цьому напрямі поки не настав.

Очевидно, що під час виборів активно звучатиме українське питання. Після початку широкомасштабного вторгнення з боку Росії в Україну ПіС суттєво змінила свою політику, і Польща стала камертоном надання допомоги України. Саме польська територія виступає в ролі хабу для транзиту військово-технічної допомоги Україні. Мільйони громадян України втікали від війни через територію Польщі, багато із них рушили далі на захід, проте і наявні українські вимушені мігранти суттєво змінюють етнічний візерунок польського суспільства. Ставлення громадян Польщі до українських сусідів змінилося на краще, проте цей процес потребує підтримки та розвитку. Це не просто рефлексія з приводу фактичного повернення ситуації часів Другої Речі Посполитої, але і привід окремим політикам говорити про те, що українцям у Польщі зараз живеться краще, ніж полякам.

Цього року вісімдесяті роковини Волинської трагедії були відзначені не лише візитом прем’єра Матеуша Моравецького на Волинь (шеф польського уряду і без цієї поїздки частий гість в Україні). Спільна церемонія зі вшанування пам’яті жертв трагедії в Луцьку, в якій узяли участь президенти Зеленський та Дуда, стала добрим знаком, проте не може остаточно змінити настрої в польському суспільстві. Дата проведення виборів і референдуму – 15 жовтня – дозволяє припустити, що спекуляції на темі Волинської трагедії ще звучатимуть.

Послідовна підтримка Варшавою Києва не дозволила уникнути конфліктної ситуації навколо українського зерна. Польща продемонструвала, що відстоюватиме інтереси власних фермерів попри те, що польсько-українські відносини сьогодні перебувають на піку своєї динаміки, розпочинаючи з 1991 року. Правляча вже 8 років партія «Право і справедливість» може маневрувати, проте прагматично підходить до питання збереження влади. Соратники Ярослава Качинського не можуть собі дозволити спочивати на лаврах, адже в разі поразки політичні наслідки будуть драматичними. Тому парламентська кампанія і стартувала з потужних інформаційних ударів по опонентах. Нагадаю принагідно, що ПіС не соромиться демонструвати євроскепсис попри високий рівень задоволеності громадянами Польщі перебуванням країни у Європейському Союзі.

Разом із тим варто звернути увагу на системні критичні випади на адресу польського керівництва з боку Путіна. Той неодноразово закидав Варшаві прагнення анексувати частину територій на заході України «як компенсацію за Волинь». Також господар Кремля нагадав полякам, що «західні території подарував Сталін». Подібні імперські вибрики насправді – лише прикриття намірів Кремля зменшити активність Варшави у питанні підтримки України в російсько-українській війні.

Іще один східний фактор для парламентських перегонів у Польщі – ситуація в Білорусі. Польща не лише прихистила сотні тисяч громадян РБ, але і є об’єктом постійних риторичних атак з боку самопроголошеного президента Лукашенка. Той, щоправда, не відрізняється особливою послідовністю (то на словах розносить Польщу, то говорить про необхідність нормалізувати відносини з сусідом), проте польське суспільство відчуває ітерації офіційного Мінська, який співає за кремлівським лібретто.

Варто звернути увагу на два фактори впливу. Перший – теза Путіна про розміщення на території Білорусі російської тактичної ядерної зброї, яка звучить уже добрих півроку, є суттєвим подразником для польського суспільства. Хоча ще восени минулого року президент Анджей Дуда висловлював готовність до розміщення американської ядерної зброї на території Польщі, ця ініціатива не знайшла предметної реалізації. Ядерна зброя протягом майже 80 років виступає насамперед елементом психологічного тиску, і нинішня ситуація не є винятком. Другий фактор – показовий транзит і подальше розміщення «вагнерівців» на території Білорусі та їх перетворення на фактор потужного психологічного впливу. Імідж «гвардії Пригожина» Кремль використовує надзвичайно активно, а смерть Євгенія Пригожина стала потужним поштовхом для активізації інформаційно-психологічних операцій з боку Росії. Бізнес-імперія власника «Вагнера» розвалюється просто на очах, і її дезінтеграція може бути використана для психологічного тиску на Польщу.

Проте говорити про «рейд на Сувалки» або інше використання «вагнерівців» у військовому компоненті не варто, їх чисельність на території Білорусі незначна. Проте інформаційно-психологічний тиск  на польського виборця, безумовно, буде здійснюватися. Для Кремля є доволі амбітне завдання: якщо не зірвати повністю парламентські вибори у Польщі, то спробувати дискредитувати їх  демократичний характер. Парламентська кампанія у Польщі перетворюється на мішень для операцій непублічного впливу Кремля, який прагне у такий спосіб підірвати довіру до демократичних процедур та зруйнувати підтримку Заходом України.

Євген Магда, політолог, директор Інституту світової політики

Ілюстрація – з відкритих джерел