Дизель в обмін на послаблення санкцій: як Кремль використовує Трампа, - огляд політики росії

Дизельна угода між Вашингтоном і Москвою, санкційний тиск ЄС і Великої Британії, переговори про Nord Stream, саміт СНД, посилення контролю Кремля над бізнесом та стрибок інфляції на росії— в рамках Програми російських і білоруських студій експерт Антон Оксентюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Дизельна угода Трампа з путіним

Не буде секретом сказати, що головною подією цього тижня став телефонний дзвінок Дональда Трампа до путіна, в результаті якого сторони домовилися про постачання російського дизелю та зняття санкцій з цієї частини російського енергетичного сектору.

Так, 9 жовтня після телефонної розмови з кремлівським диктатором Трамп оголосив, що росія «негайно» поставить на ринки понад 300 тисяч тонн дизеля, ще 500 тисяч тонн у листопаді, згодом ще мільйон і ще 3 мільйони тонн «залежно від стану російських НПЗ».

Того ж дня Мінфін США видав відповідну ліцензію зі строком дії до 7 квітня 2027 року, яка дозволяє проводити операції, пов’язані з російським дизелем.

Своєю чергою російська влада моментально заявила про зняття власної заборони на експорт дизеля, яку сама ж запровадила ще у липні та продовжила до кінця жовтня через дефіцит в результаті атак на НПЗ

Ця домовленість стала фактично першим дієвим результатом тієї стратегії, яку кремль намагався просувати понад рік. Нагадаємо, що мова йде про неодноразові спроби кремля перевести увагу адміністрації Трампа з врегулювання російсько-української війни, замінивши її питаннями двосторонніх відносин між США та росією, наприклад тим самим «спільним заробітком». І жодного разу ця стратегія не спрацьовувала. Втім, ще минулого тижня ми писали про відповідні тривожні сигнали, які на той момент ще не були реалізовані. Тепер же ми побачили хоча й опосередкований, але перший практичний результат – кремль отримав практичне санкційне послаблення, ніяк не пов'язане із врегулюванням війни.

Втім, крім самого факту зняття частини санкцій проти росії, не менш важливим стало й чергове підтвердження того факту, що кремль не збирається навіть просто відновлювати мирний процес, не говорячи вже про реальне врегулювання війни.

Так, за результатами розмови між президентами путінський помічник Юрій Ушаков прямо заявив, що путін «подумає», коли саме відновлювати мирні переговори, окремо наголосивши, що якщо раніше йшлося про тристоронні переговори відразу після «виборів» до держдуми, то «зараз ситуація інша».

Ще одним важливим фактором, на який слід звернути увагу, стала реакція частини російської пропаганди, яка фактично дає нам зрозуміти, чого на практиці очікує кремль від зняття цих санкцій. Вочевидь, що у росії фізично немає можливості постачати мільйони тонн дизелю, адже його просто не існує. Єдина можливість для подібних постачань з’явилася б лише у ситуації повністю відремонтованих НПЗ. І дивитись потрібно саме в цю технічну сторону. Адже вже наступного дня російські телеграм-канали почали поширювати тезу, що однією з «прихованих умов» угоди стане постачання запчастин і обладнання для НПЗ, пошкоджених українськими ударами.

Вочевидь, що з того що нам наразі відомо, подібної домовленості немає, але сам факт наявності в російському інформаційному просторі подібної тези демонструє нам практичну мету кремля. У цьому є логіка, адже ключові технології для російської нафтопереробної сфери постачала американська компанія Honeywell UOP, яка є світовим лідером у розробці відповідних технологій. Ця компанія пішла з росії ще у 2022 році, і саме тому для російської влади є так проблематично ремонтувати пошкоджені НПЗ. Зняття цих санкцій фактично звело б нанівець стратегію України щодо позбавлення москви її грошей для фінансування війни. І занепокоєння в цьому контексті також присутні, адже Трамп сам прив'язав обіцяні мільйони тонн дизелю до «стану» російських НПЗ.

Але найнебезпечнішим наслідком цієї угоди є сам висновок, який після подібної “перемоги” фактично прийде в голову путіна. Ми вже писали, що економіка для нього ніколи не була метою, а лише інструментом, за допомогою якого кремль намагається перетягнути адміністрацію Трампа «на свій бік». І саме вся ця ситуація навколо дизельної угоди дає путіну підтвердження, що його інструмент може спрацювати.

Нові санкційні обмеження ЄС проти рф

7 жовтня посли країн ЄС погодили новий санкційний список проти рф, який став фактично рекордним від початку повномасштабного вторгнення. Загалом він передбачає 1 646 нових санкційних позицій, спрямованих переважно проти російського військового-промислового комплексу. Очікується, що в понеділок 12 жовтня відбудеться остаточне затвердження 22 пакету санкцій.

За даними Reuters, понад половини підсанкційних осіб та компаній беруть участь у ланцюжку виробництва російських балістичних ракет, зокрема 9М723 комплексу «Іскандер-М». До переліку увійшли підприємства, що займаються дослідженням і випробуванням ракет, виробництвом твердого ракетного палива та двигунів, а також виготовленням спеціалізованого текстилю, синтетичних і вуглецевих волокон, які використовуються в різних ракетних системах.

Окремий блок санкцій стосується підприємств, повʼязаних із російським підводним флотом. Серед них – суднобудівний комплекс «севмаш», ЦКБ морської техніки «рубін», конструкторське бюро «малахіт», «адміралтейські верфі» та центр судноремонту «звездочка». До проєкту також увійшли керівники об’єднаної ракетно-космічної корпорації, казанського моторобудівного виробничого об’єднання, «мотовіліхінських заводів» і структур камазу.

Окремо пакет охоплює 77 осіб, яких «обрали» до держдуми рф на тимчасово окупованих територіях України. Крім того, передбачено продовження санкцій за застосування та поширення хімічної зброї – щодо 31 особи та 6 організацій.

Паралельно 8 жовтня Велика Британія також оголосила про новий пакет санкцій проти рф, спрямований проти фінансового сектору, енергетичних компаній і каналів постачання товарів та технологій російському ВПК. Обмеження охопили 38 об’єктів, зокрема російські фінансові установи, компанії з Канади, Киргизстану, Туреччини, Індії та Таїланду, енергетичні компанії «зарубежнефть» та «инк-капитал», а також додатково 12 суден «тіньового флоту» рф.

Окремо Лондон запровадив обмеження проти трьох криптовалютних бірж та двох платіжних платформ, які повʼязані з кремлем через мережу А7. До пакета також увійшли 17 осіб та організацій, причетних до постачання через треті країни верстатів, електроніки й матеріалів, критично важливих для виробництва російських балістичних ракет і безпілотників.

США та Росія обговорюють можливість повернення російського газу до Європи через Nord Stream

Утім, дизельна угода Трампа з путіним не стала єдиною подібною темою. Так, за даними Reuters від 8 жовтня, високопосадовці США та рф обговорювали можливість залучення американського інвестора до проєктів газопроводів Nord Stream. Зазначається, що у переговорах беруть участь спецпосланець президента США Кушнер та радник путіна, Дмітрієв.

За інформацією джерел, Кушнер та Дмітрієв напередодні зустрічалися в москві та Нью-Йорку протягом останніх тижнів, однак не уточнили, наскільки детально на цих зустрічах обговорювали Nord Stream. Представник Білого дому заявив, що будь-які домовленості росія має узгоджувати з Корпорацією фінансування міжнародного розвитку США (DFC) та Міністерством фінансів США, а також що вони мають приносити користь американським платникам податків і компаніям. Водночас у Білому домі заперечили, що нещодавно відбулися переговори щодо Nord Stream.

Ці переговори  свідчать про чергові спроби відновити російські газові поставки до Європи за участю американського капіталу, про які медіа повідомляли ще у 2025 році. Тоді згадувалось про наміри американського інвестора Стівена Лінча придбати та запустити газопроводи під американською ліцензією. Маттіас Варніг, колишній керівник Nord Stream 2 AG та давній друг путіна, також просував ідею перезапуску газопроводу із залученням американських інвесторів. Один із консорціумів американських інвесторів розробив план угоди з «газпромом», реалізація якого залежала б від скасування санкцій. Варніг, однак, заперечував свою участь у переговорах з американськими бізнесменами та політиками.

Потенційне відновлення газопроводів стикається з опором Німеччини та інших європейських країн. 29 вересня міністр закордонних справ ФРН Йоганн Вадефуль наголосив, що федеральний уряд не планує відновлювати роботу Nord Stream і не має наміру повертатися до залежності від російських енергоносіїв. Німецька сторона окремо наголошує на чинних санкційних обмеженнях і наявності альтернативних джерел постачання. Попри позицію уряду, партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) традиційно підтримує відновлення імпорту російського газу. Дмітрієв планує зустрітися з керівництвом партії на початку 2027 року для обговорення можливості відновлення постачання.

Перешкодою для потенції угоди є структура власності Nord Stream AG. 51% її акцій належать російському «газпрому», ще 31% розподілений між двома німецькими компаніями, а решта – між французькою та нідерландською компаніями. Німецькі акціонери прагнуть зберегти свої частки, щоб утримати вплив на проєкт у разі продажу частки «газпрому». Окремо, очевидно, що газопровід знаходиться під санкційними обмеженнями США та ЄС. Теоретично Трамп може помʼякшити американські санкції, однак це не усуне європейських обмежень і не змінить позиції німецького уряду.

Саміт СНД у Туркменістані

Іншою зовнішньополітичною подією тижня став черговий саміт СНД, який 9 жовтня пройшов у столиці Туркменістану. Вочевидь, що цей саміт за своєю суттю нічим не відрізнявся від попередніх і мав радше церемоніальний характер. Разом із цим навіть у такому форматі були помітні моменти, які заслуговують окремої уваги.

Так, путін традиційно назвав зміцнення взаємодії в СНД пріоритетом російської зовнішньої політики, розповів про товарообіг з країнами цієї організації, який перевищив 100 млрд доларів, заявив про «збіг позицій» щодо «багатополярного світопорядку» і знову провів свою історичну лекцію про «протидію фальсифікації історії» та збереження «історичної пам'яті». В цьому контексті нічого нового не відбулося.

А от дійсно деякі цікаві моменти відбулися поза офіційною програмою. По-перше, за день до саміту відбулася консультативна зустріч лідерів Центральної Азії та Азербайджану. У такому форматі москва взагалі не представлена. По-друге, вже під час саміту Нікол Пашинян заявив, що мир між Вірменією та Азербайджаном є «доконаним фактом», адже вже понад два роки на кордоні немає ні загиблих, ні поранених. Роль путіна він згадав лише в контексті припинення вогню 2020 року.

Окремо варто зупинитися на Ірані, який цього разу був присутній на саміті. Країну вперше представляв Масуд Пезешкіан. На саміті він запропонував створити формат «СНД+1» для співпраці в енергетиці, торгівлі, інвестиціях та інших сферах. Вочевидь, що для кремля подібна ініціатива є позитивною, з огляду на сталу взаємодію між обома режимами, однак цього не можна сказати про ті країни, які наразі займаються активним розвитком відносин зі Сполученими Штатами, як то Казахстан чи, тим паче, Азербайджан, який робить велику ставку на так званий «маршрут Трампа» – інфраструктурний проект, який має з’єднати основну частину Азербайджану з його ексклавом через Зангезурський коридор.

Фактично ми спостерігаємо, що хоча на церемоніальному та в риторичному рівні росія залишається умовним “лідером” СНД, на практиці країни-члени цієї організації продовжують розбудову власних відносин та стратегій, без постійного огляду на кремль. Цей процес розпочався після початку повномасштабного вторгнення та, вочевидь, буде продовжуватися й надалі.

Призначення нового “бізнес-омбудсмена”

Якщо дивитися на новини останнього тижня, то вочевидь головна увага була прикута до зовнішньополітичних новин. Але попри це, всередині самої росії теж відбулися кілька показових подій.

Першою з таких стало призначення нового бізнес-омбудсмена. Ним став голова “російського союзу промисловців і підприємців” Алєксандр Шохін, який хоча й став уповноваженим із захисту прав підприємців, посаду очільника РСПП він також зберіг. Цю посаду ніхто не займав останні два роки. На перший погляд ця новина не виглядає важливою, хоча це не так. Але спочатку потрібно зазначити, що крім самого призначення Шохіна, путін підписав указ, згідно з яким одна не дуже відома некомерційна організація «платформа для роботи зі зверненнями підприємців» була призначена структурою, яка забезпечуватиме роботу бізнес-омбудсмена. Так от, засновником цієї організації стало кремлівське “управління справами президента”, а сам Шохін очолив її наглядову раду. Російське ділове видання «профиль» написало, що за їх даними до складу цієї ради увійдуть представники уряду, силових відомств та радбезу.

Іронічно, що відтепер “захищати” права та свободи бізнесу від тиску будуть самі ж силовики.

Повноваження омбудсмена при цьому ще й звузилися. Показово, що Боріс Тітов, який займав цю посаду з 2012 по 2024 роки, вітаючи призначення Шохіна, попередив, що за нової конструкції реальних правових повноважень у нього може не залишитися. Вочевидь, що ми маємо справу з імітацією захисту прав бізнесу. Адже про які права може йти мова, коли лише у 2025 році держава взяла під свій контроль активів на 4 трлн рублів, а від 2022 року загальний обсяг “переданих державі активів” перевищив 6,5 трлн. Доволі показово, що сам Шохін наприкінці минулого року надсилав путіну листа, в якому скаржився на безконтрольне вилучення активів.

Не випадковим виглядає й час призначення нового омбудсмена, адже хоча про це призначення нам було відомо ще у травні, його підписання відбулося лише після проведення так званих виборів. Експерти «Української призми» вже неодноразово писали, що перед «голосуванням» кремль намагався прибрати з порядку денного будь-які теми, здатні викликати роздратування у певних частин населення. Вочевидь, що остаточне перетворення посади, яка мала б захищати бізнес від свавілля силовиків на силовий же інструмент є таким чинником. А тому є й цілком зрозуміло, що надалі тиск у відношенні бізнеса в росії буде лише посилюватись.

Аналіз останніх новин російської економіки

За новими даними росстату, з 29 вересня до 5 жовтня 2026 року індекс споживчих цін росії зріс на 0,96%, що є фактично найбільшим тижневим приростом цін із 2022 року. Водночас із початку року споживчі ціни зросли вже на 5,94%, а річна інфляція – до 7,17%.

Стрибок інфляції значною мірою повʼязаний із індексацією тарифів ЖКГ, яку цього року очікувано відклали до сприятливого вікна після проведення «виборів», коли кремль традиційно приймає економічно непопулярні рішення. Так, за тиждень тарифи на водовідведення зросли на 17,1%, холодне водопостачання – на 15,3%, гаряче водопостачання – на 14%, опалення – на 12,7%, а електроенергію – на 12%. Нинішнє підвищення тарифів – не останнє. За прогнозом мінекономрозвитку рф, у 2027 році сукупний платіж за ЖКГ має зрости ще на 11%, у 2028 – на 8,6%, а у 2029 році – на 7,6%. Паралельно тарифи на електроенергію для населення у 2027 році планують підвищити на 14,4%, що є максимальним зростанням з 2009 року. При цьому підвищення тарифів відбувається на тлі масштабних проблем із комунальною інфраструктурою в рф. Близько 40% комунальних мереж в росії зношені, а в окремих регіонах цей показник сягає 70-80%. Водночас щороку оновлюється лише близько 1% мереж, що, очевидно, унеможливлює швидке усунення накопиченого за десятиліття зносу.

Росія змушена різко підвищувати тарифи на тлі серйозного просідання нафтогазових доходів. У вересні нафтогазові доходи російського бюджету впали на 22,3% у річному вимірі – до 452,4 млрд рублів. За девʼять місяців 2026 року до бюджету надійшло 5,47 трлн рублів нафтогазових доходів, що на 17,2% менше, ніж за аналогічний період 2025 року. Через український удари по російським НПЗ кремль змушений виплачувати більшу частину доходів за паливним демпфером, у вересні ж виплати становили 305,5 млрд рублів із 197,3 млрд рублів у серпні.

Іншою новиною, яка вкотре нам сигналізує про нинішній стан російської економіки, стало погіршення становища російського бізнесу. У січні-липні 2026 року збитковими були 11 із 79 напрямів бізнесу, що майже в чотири рази більше, ніж роком раніше. Частка збиткових компаній за рік збільшилася до 33,4%. Зростають і проблеми із обслуговування боргу. Від початку року прострочення за виплатами за облігаційними позиками допустили щонайменше 30 російських компаній, із них 20 – уперше. За підрахунками, у 2026 році компанії прострочили виплати на 41 млрд рублів проти 34 млрд роком раніше. Однією з головних причин погіршення становища бізнесу залишаються дорогі кредити. Хоча цб рф знизив ключову ставку до 14%, вартість позикових коштів для компаній нерідко перевищує 20%.