Дизель, Starlink та вибори – як Україна відреагує на зміну політики Трампа?

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Вашингтон прагне використати енергетичні домовленості як інструмент для припинення війни, але послаблення тиску на Росію з одночасним висуванням вимог до Києва може підірвати власну переговорну позицію Заходу. Водночас для України питання про те, чи готова Європа компенсувати можливе скорочення підтримки з боку США, стає дедалі важливішим.

Повідомлення про домовленість адміністрації Трампа про постачання російського дизельного палива на світові ринки стали ще одним доказом розбіжностей між Вашингтоном і Києвом щодо того, як припинити російсько-українську війну.

Згідно з повідомленнями, опублікованими після переговорів між українською та американською делегаціями в Маямі 9 жовтня, посланці Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер повідомили українській стороні, що угода про постачання 2,25 мільйона барелів російського дизельного палива може допомогти повернути Москву за стіл переговорів. Українські чиновники поставилися до цього аргументу зі скептицизмом.

За даними Financial Times, представники США також звернулися до Києва та кількох європейських столиць, закликаючи їх припинити атаки на російські нафтопереробні заводи .

Також повідомляється, що попередження Вашингтона включали можливість обмеження обміну розвідувальними даними та блокування механізмів, що використовуються для закупівлі американської зброї для України.

Якщо ці повідомлення повністю підтвердяться, це питання переросте в щось більше, ніж просто дипломатичну суперечку щодо окремих військових операцій.

Такий підхід являв би собою спробу Вашингтона змінити переговорну поведінку Києва шляхом залучення ресурсів, від яких значною мірою залежить обороноздатність України.

Енергетичне перемир'я: різні умови для кожної сторони

Після телефонної розмови між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним адміністрація США тимчасово послабила обмеження на російське паливо.

11 жовтня президент США оголосив про «енергетичне припинення вогню» між Україною та Росією, заявивши, що обидві сторони домовилися припинити відповідні атаки.

Однак фундаментальне питання полягає в тому, що саме охоплює ця угода. Якщо її основною метою є припинення ударів по нафтопереробних заводах, то вона не захищає всю енергетичну систему, включаючи електростанції, підстанції, теплові мережі та іншу критично важливу інфраструктуру.

Таким чином, обмежене припинення атак на одну категорію об'єктів не є еквівалентним всеохоплюючому перемир'ю в енергетичному секторі.

Президент України Володимир Зеленський спочатку заявив, що заява США застала Київ зненацька. Водночас Україна висловила готовність підтримати взаємне припинення ударів за умови, що Росія справді погодиться на цю домовленість та виконає свої зобов'язання.

Київ також звернув увагу на структурний дисбаланс у запропонованих умовах. Росія має значно більшу мережу нафтопереробних заводів, тоді як українські нафтопереробні потужності зазнали серйозної шкоди від російських атак.

За цих обставин заборона, сформульована в однакових термінах, може мати різні економічні та військові наслідки для обох сторін.

Подальші події поставили під сумнів ефективність оголошеної ініціативи. За словами Зеленського, російські війська атакували шість українських енергетичних об'єктів протягом 24 годин після заяви Трампа.

Після розмови з президентом України канцлер Німеччини Фрідріх Мерц закликав Москву погодитися на припинення атак на енергетичну інфраструктуру.

За словами Зеленського, у ніч на 13 жовтня п'ять російських балістичних ракет вразили цивільну інфраструктуру столиці України.

Президент також звернув увагу на відсутність будь-яких попереджень з боку США про загрозу атак балістичними ракетами.

Ці інциденти порушують питання, яке виходить далеко за межі енергетичної політики: чи може така домовленість слугувати ефективним інструментом для припинення війни, якщо їй бракує чітко визначених зобов'язань, механізму моніторингу та конкретних наслідків за порушення?

Без цих елементів перемир'я ризикує перетворитися на політичну декларацію, яка обмежує дії однієї сторони, не нав'язуючи еквівалентних обмежень іншій.

Вибори в Україні як додатковий важіль тиску

Ще одним джерелом напруженості стала вимога Трампа провести президентські вибори в Україні, позиція, яку публічно підтримав Ілон Маск.

Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас заявила, що вибори в Україні відбудуться, якщо на Росію буде чинитися достатній тиск, щоб змусити її припинити війну.

Проблема не в самих виборах, а в умовах, за яких вони можуть бути проведені.

Організація загальнонаціонального голосування під час воєнного часу вимагає гарантій безпеки, змістовної участі військовослужбовців та громадян, які проживають за кордоном, а також належного доступу до виборчих процедур для людей у ​​прифронтових районах.

Зеленський заявив, що готовий провести вибори, якщо Росія погодиться на повне 60-денне припинення вогню.

Згідно з оцінками, наведеними в повідомленнях ЗМІ, Москва, навпаки, заявила, що готова припинити вогонь лише на один день – у день самого голосування. Така пропозиція не створить умов, необхідних для безпечної виборчої кампанії.

Російські ракетні атаки та атаки безпілотників становлять загрозу для кожного регіону України. В умовах постійної небезпеки організація масових зібрань, передвиборчих мітингів та інших форм відкритої політичної конкуренції буде значно складнішою.

В Україні існують серйозні внутрішньополітичні розбіжності , а Зеленський має опонентів, які критикують його рішення та діяльність уряду. Однак це не означає, що українське суспільство погодиться на те, що терміни та умови зміни уряду визначаються ззовні.

Вимоги Вашингтона, якщо вони супроводжуватимуться тиском на Київ, але не відповідними зобов'язаннями з боку Москви, можуть бути сприйняті як втручання у суверенні рішення країни, яка захищається від агресії.

Така політика також несе дипломатичні ризики для адміністрації США. Спроба досягти швидкого політичного результату шляхом тиску на керівництво України може не наблизити мир. Натомість вона може поглибити недовіру до Вашингтона серед українського суспільства та його європейських партнерів.

Російські нафтові доходи та суперечності санкційної політики

Економічні наслідки угоди щодо дизельного палива не менш важливі, ніж її дипломатичний контекст. Зростання світових цін на нафтопродукти, спричинене війною на Близькому Сході та перебоями з постачанням, підвищило важливість альтернативних джерел палива.

За цих обставин Вашингтон може виправдати повернення російського дизельного палива на світові ринки як необхідний захід для стабілізації поставок та стримування цін. Однак економічне обґрунтування такого рішення не слід оцінювати виключно з точки зору його короткострокового впливу на ринок.

Нафтовий сектор Росії залишається одним з основних джерел доходів державного бюджету та ключовим джерелом фінансування воєнних витрат Кремля. Таким чином, послаблення обмежень на експорт нафтопродуктів може збільшити фінансові можливості Москви, залежно від масштабів поставок, фактичних цін продажу, логістичних витрат та конкретних призупинених санкцій.

Водночас, українські удари по російських нафтопереробних заводах є одним зі способів збільшення економічних витрат війни для Кремля. Їхній вплив виходить за рамки фізичної шкоди об'єктам: атаки можуть порушити виробництво, збільшити витрати на ремонт та захист інфраструктури, а також ускладнити постачання палива на внутрішній ринок.

Однак не слід переоцінювати прямий вплив цих ударів на світові ціни. Динаміка ринку нафти залежить від набагато ширшого кола факторів, включаючи світовий попит, морські перевезення, обсяги виробництва та геополітичні ризики.

Якщо поточне зростання цін на дизельне паливо зумовлене переважно кризою на Близькому Сході, послаблення обмежень на російський експорт можна розглядати як короткостроковий спосіб збільшення пропозиції.

Водночас це послабило б економічний тиск, який західні країни намагалися підтримувати на Росію.

Саме тут і виникає стратегічна суперечність в американському підході. Вашингтон, можливо, прагне стабілізувати енергетичні ринки, повернути Росію за стіл переговорів і одночасно припинити війну. Але якщо економічні поступки Москві не супроводжуються перевіреними військовими та політичними зобов'язаннями, Кремль виграє ще до досягнення будь-якого тривалого миру.

Це питання також має внутрішньоамериканський вимір. Семеро сенаторів від Республіканської та Демократичної партій закликали адміністрацію Трампа скасувати дозвіл на імпорт російського дизельного палива.

Вони посилалися на заборону на імпорт російських енергоносіїв, запроваджену відповідно до законодавства США у 2022 році, та поставили під сумнів законність рішення адміністрації, а також те, чи було дотримано належних процедур консультацій з Конгресом.

Якщо ці юридичні заперечення виявляться обґрунтованими, суперечка може вийти за межі зовнішньої політики та стати питанням розподілу повноважень між адміністрацією президента та Конгресом.

Це важливо і для України: довгострокова передбачуваність санкційної політики США є одним із факторів, на які спирається Київ, оцінюючи перспективи економічного ослаблення Росії.

Європа та межі американського тиску

На тлі розбіжностей з Вашингтоном європейські уряди прагнуть зберегти тиск на Москву.

На саміті ЄС, запланованому на 15-16 жовтня в Брюсселі, європейські лідери планують обговорити подальші санкції, зокрема заходи, спрямовані на скорочення доходів Росії від нафти.

Окремий дипломатичний сигнал надійшов у формі спільної заяви, підтриманої 47 країнами під час загальних дебатів Першого комітету на 81-й сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. У заяві міститься заклик до Росії припинити агресію та вивести свої війська та військову техніку з усієї території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Ці заяви не усувають розбіжностей між союзниками, але демонструють, що американські ініціативи не автоматично визначають позицію всієї західної коаліції.

Для європейських урядів центральне питання полягає в тому, чи можна досягти тривалого миру без створення переконливих стимулів для Росії припинити свою агресію.

Практична здатність Європи компенсувати можливе скорочення допомоги США залишається відкритим питанням. Європейські країни мають значний економічний потенціал, але заміна американських розвідувальних можливостей, певних систем протиповітряної оборони, сучасних боєприпасів та логістичних ресурсів вимагатиме часу, фінансування та координації.

Тому відповідь Європи не може обмежуватися політичними деклараціями солідарності. Вона має включати довгострокові контракти в оборонній промисловості, розширення виробництва боєприпасів, стабільне фінансування оборони України та механізми підтримки санкційного тиску незалежно від коливань американської політики.

Starlink та ризики залежності від приватної інфраструктури

Ще одним потенційним джерелом вразливості для України є її залежність від Starlink , системи супутникового зв'язку, що експлуатується SpaceX Ілона Маска, для військового зв'язку.

На тлі погіршення відносин між Трампом і Зеленським виникає питання, чи може політична напруженість вплинути на доступ України до цієї інфраструктури.

Публічна підтримка Маском критики Трампа на адресу українського президента посилила занепокоєння в Києві, хоча саме по собі це не свідчить про те, що було прийнято якесь рішення щодо обмеження сервісу.

Для України цей ризик виходить за рамки можливого збою зв'язку. Він підкреслює ширшу проблему: критично важливі військові можливості можуть залежати від рішень, прийнятих приватною компанією, що діє в політичному середовищі країни-партнера.

Якщо доступ до Starlink буде обмежено, наслідки залежатимуть від масштабу та тривалості обмежень, наявності альтернативних систем та здатності українських збройних сил швидко перейти на інші комунікаційні технології.

Однак можливість такого сценарію підкреслює необхідність диверсифікації комунікацій, розвитку європейських супутникових можливостей та створення резервних систем військового командування та управління.

Чи може Вашингтон забезпечити мир на умовах Москви?

Разом ці події створюють складну стратегічну ситуацію для Києва. Росія має можливість полегшити економічний тиск, тоді як Україна стикається з вимогами обмежити певні військові операції, невизначеністю щодо військової допомоги США та зовнішнім тиском щодо питання виборів.

Якщо адміністрація Трампа пріоритезуватиме швидкі угоди, не вимагаючи від Москви перевірених поступок, результатом може бути не остаточне припинення війни, а тимчасове зниження інтенсивності бойових дій на умовах, більш вигідних для Росії.

Такий сценарій ризикує дозволити Росії відновити свою військову міць під час паузи та знову ескалювати конфлікт у майбутньому.

Для Києва головним завданням залишається збереження обороноздатності та міжнародної підтримки, водночас забезпечуючи, щоб переговорний процес не позбавляв Україну можливості захищатися.

Це не виключає компромісів, але вимагає, щоб будь-яка угода включала взаємні зобов'язання, механізми моніторингу та наслідки за порушення.

Європа має потенціал відіграти вирішальну роль у збереженні цієї позиції. Однак для цього вона повинна вийти за рамки політичної солідарності та вжити конкретних заходів щодо оборони, енергетики, санкцій та стратегічної інфраструктури.

Центральне питання не в тому, який західний лідер зазнає політичних втрат, а в тому, чи зможуть Сполучені Штати та Європа розробити скоординовану стратегію, яка поєднуватиме дипломатію з відчутними важелями впливу на Кремль.

Якщо економічні поступки Росії передуватимуть її військовим та політичним зобов'язанням, переговорний процес ризикує послабити позиції України, не забезпечивши тривалого миру.

Однак, якщо європейські партнери зможуть витримати тиск санкцій, розширити оборонне виробництво та гарантувати довгострокову допомогу Києву, здатність Москви диктувати умови буде обмежена.

Тривалий мир залежить не від того, як швидко укладається угода, а від того, чи дає вона агресору сильніші стимули для припинення війни, ніж для її відновлення після короткої паузи. Це має бути критерієм для оцінки як угоди Вашингтона з Москвою щодо дизельного палива, так і будь-яких наступних ініціатив, спрямованих на забезпечення припинення вогню.

Джерело

Фото  Зустріч президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа / Офіс президента України