Чи здатні грузини на ще одну революцію?

Після голосування 26 жовтня у Тбілісі неспокійно: опозиція заявила, що не визнає результати виборів до парламенту та наполягає на проведенні повторних виборів. Щовечора тут відбуваються велелюдні мітинги, однак до масових протестів вони поки явно не дотягують. Тож чи зможуть грузини повторити успіх «Революції троянд» 2003 року, чи нинішній протест не вийде за рамки банального невдоволення – стане зрозуміло у найближчі дні або тижні.

Нагадаємо, що за даними ЦВК провладна партія «Грузинська мрія» набрала 53,9% відсотка голосів, опозиційні «Коаліція за зміни» – 11%, «Єдність – Національний рух» – 10%, «Сильна Грузія» – 8,8%, «Гахарія за Грузію» – 7,8%. Загалом у опозиції – трохи менше 38%.

Опозиція вибори не визнає

Представники опозиції, а також президентка Грузії Саломе Зурабішвілі звинуватили провладну та проросійську «Грузинську мрію» у застосуванні тактики і пропаганди росіянського штибу під час виборчої кампанії та у день волевиявлення.

Пані президентку викликали 31 жовтня на допит із мотивацією, що оскільки вона говорить про порушення, то повинна надати відповідні факти для розслідування. Але вона вже заявила, що не робитиме цього, свою роботу продовжить і не звітуватиме перед прокуратурою.

«Перше: і ви, і ми вважаємо ці вибори нелегітимними. Друге: ми не збираємося входити в цей парламент, відмовляємося від усіх мандатів і анулюємо списки. Третє: ми будемо битися доти, доки не переможемо, і ми обіцяємо, що переможемо», – заявив на мітингу один із лідерів партії «Єдність-Національний рух» Георгій Вашадзе. Четвертим пунктом, за його словами є «дуже конкретна вимога»: провести вибори знову, але організувати цей процес має «міжнародна адміністрація».

Реакція світу

Міжнародні спостерігачі, зокрема від ОБСЄ, зафіксували під час нинішніх виборів у Грузії випадки підкупу, подвійного голосування та навіть фізичного насилля.

Якби Захід рішуче заявив, що не визнає ці вибори і зайняв при цьому жорстку позицію, це б серйозно підсилило заяви опозиціонерів. Однак наразі тут єдності не спостерігається. І поки Швеція та Канада заявили, що вони переглянуть відносини та співпрацю із грузинською владою, потенційну єдність ЄС у цьому питанні буквально розрізав угорський прем’єр Віктор Орбан.

Він привітав владу Грузії з перемогою ще до оголошення офіційних підсумків, коли стали відомі лише результати екзитполів (у провладних агенцій вони цікавим чином практично повністю збіглися із кінцевим результатом, який оголосив ЦВК). І одразу поперся до Тбілісі висловлювати підтримку (а насправді легалізувати своєю присутністю) виборам до грузинського парламенту.

На відміну від західних країн, Орбан оцінив вибори як «позитивні, вільні та демократичні», порадивши своєму грузинському колезі  Іраклію Кобахідзе не звертати уваги на критику з ЄС. Також угорський прем’єр заявив, що «Грузинська мрія» не дозволила перетворити Грузію на «другу Україну» та втягнути країну у «безглузду війну», що триває в Україні.

Від прем’єра Угорщини (яка до кінця року головує у ЄС) поспішили дистанціюватися 13 країн Євросоюзу, заявивши, що ніхто не уповноважував Віктора Орбана на цей візит та привітання «Грузинської мрії». Натомість порушення на виборах повинні бути розслідувані і пояснені. Адже через них Єврокомісія уже голосила про призупинення процесу вступу Грузії до Євроспільноти до моменту, поки в країні не почнуть поважати цінності ЄС.

«Ми пропонуємо чіткий шлях для повернення на шлях до ЄС: скасування закону про «іноземний вплив» (або про іноагентів - ЗІФ), який мав паралізуючий ефект на громадянське суспільство та ЗМІ, та закону про так звані «сімейні цінності», бо дискримінація – не цінність у нашій європейській сім’ї», – наголосив шеф європейської дипломатії Жозеп Боррель.

І навіть Джо Байден у вирі американських виборів знайшов момент і прокоментував парламентські вибори у Грузії. В оприлюдненій від його імені заяві наголошується на необхідності провести ретельне, прозоре розслідування фактів фальсифікацій під час голосування 26 жовтня. Він також закликав грузинську владу негайно розпочати діалог з опозиційними силами «про відновлення чесності виборів».

Росіянці зробили вигляд, що «іх там нєт»

Писок ліліпутіна пєсков озвучив позицію кремля: мовляв, зараз важливо, аби не вмішувалися «треті країни» (очевидно, маючи на увазі, аби ніхто не потикав свого носа до країни зі сфери інтересів москви).

Дімон-алкогном у традиційно хамській манері вимагав «відсторонити від посади й арештувати» президентку Саломе Зурабішвілі (і не випадково, адже вона має авторитет на Заході). А сумна коняка лавров заявив, що в рф готові до пропозицій розширювати контакти із грузинською владою.

На цьому тлі особливо приємно виглядав інцидент із рашапропагандистами на мітингу в центрі Тбілісі. Представникові «ріа новасті» влаштували звукову «ескалацію»: йому над вухом протестувальники увімкнули на великій потужності гучномовець, почувши росіянську мову. При цьому він ще й упав від звукового удару (на світлині), після чого втрутилась поліція. А кореспондента «Ізвєстій» з мітингу вигнав один із протестувальників, і правоохоронці настирливо попросили «журналіста» якомога швидше забратися звідти на таксі.

Замість висновків

Схоже, ставка на поділ країни (традиційна тактика рашистів у потенційних колоніях) у Грузії зіграла на користь проросійської «Грузинської мрії» (ГМ), яка закликала зробити вибір між миром і війною, в яку нібито тягне країну опозиція. Для унаочнення вони поширювали скандальні білборди зі зруйнованими українськими містами.

Як влучно зауважив колишній заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе, «13й рік режим Іванішвілі стоїть на розколі суспільства». Тож для ГМ уже зрозуміло, що буде. Закон про іноагентів вже ухвалений. Ставка робиться на те, що за два місяці всі протестанти вимотаються, закінчаться ресурси, десь до нового року ситуація вирівняється, і все буде управлятись як раніше.

А той факт, що «говорящі голови» від Іванішвілі в останні дні почали говорити про БРІКС, свідчить про готовність влади у Тбілісі піти у фарвартері московії.

Тим часом грузинська опозиція виявилась сильно розпорошеною. Тому немає масових потужних протестів. І навіть з їх початком сильно затягнули – замість того, щоб максимально вивести людей на вулиці одразу після попередніх результатів. Та і явка (59%) могла бути кращою – на користь опозиції, зокрема за рахунок молоді, якої було не так багато біля урн.

Тож тепер якщо ГМ і влада витримають свою лінію і не допустять загострення через якісь кричущі контрдії щодо пікетувальників (як це сталося у 2013 р. у Києві із побиттям студентів), черговий сплеск громадянської активності та бажання змін серед молоді на території Грузії за якийсь час затухне сам по собі.

Адже наразі поміж учасниками протесту спостерігається лише поява білих квітів – як певного символу чи то чистих намірів мітингарів, чи то якогось нейтралітету грузинської молоді… Інших символів, як і організаторів чи кістяка спротиву, у Сакартвело ще не проявилося. Тож і протест без серйозної підтримки буде вщухати. На ще одну "революцію троянд" він поки що дуже мало подібний.

Усе може перейти в у юридичну площину: опозиція готує позови за фактами фальсифікацій, які вона зібрала. «ГМ» роздає непрохані поради західним партнерам, ігнорує мітинги опозиції та готується відбивати атаки через суди. А в кремлі потирають руки через те, що ще одну країну, при чому з Кавказу, їм фактично вдалося втримали на орбіті свого впливу.