Арестович існує, щоб гадити, руйнувати згуртованість, шукати найменші тріщини

"Тому Арестович існує, щоб гадити, руйнувати згуртованість, шукати найменші тріщини. Людина потім може й не згадає, де це лайно чула, але осад комусь та й відкладеться", - так Тетяна Трощинська, докторка з державного управління у Національна академія державного управління при Президентові України, прокоментувала недавнє інтерв'ю підсанкційного русофіла Олексія Арестовича  російській журналістці Ксєнії Собчак.

Власне, інтерв'ю Арестовича містить небезпечний набір ідей, які працюють не лише на особисту вигоду "збитого" Арестовича (пошук нового спонсора) , а й повторють російські брехливу пропагаду, котра забезпечує інформаційний супровід війни росії.

Арепстович повторює меседжі про необхідність територіальних поступок, відмову від європейського курсу, дискредитацію української армії, протиставлення "народу" державі, ідеї "третіх шляхів", "антинаціоналізму", цензури в Україні тощо. Усе це тези російської пропаганди, просто подані в новій, більш блискучій обгортці, з елементами психологічної маніпуляції, емоційності та псевдофілософії.

Попри те, що ці думки можуть здаватися маргінальними, вони розраховані саме на ту частину українського суспільства, яка втомлена, розчарована, амбівалентна або шукає "легших" рішень. Навіть якщо ці ідеї не мають негайного політичного ефекту, вони розхитують суспільну єдність, сіють сумніви й зневіру. І саме це — основна загроза.

Тому важливо не ігнорувати подібні виступи, а розуміти їх суть, розпізнавати маніпуляції, не дозволяти "осаду" осідати непомітно. Бо інформаційна війна — це теж війна. І кожне подібне інтерв’ю - частина ширшого процесу, спрямованого на підрив стійкості українського суспільства.

Відтак, подаємо допис Тетяни Трощинської: "Все таки як людина, яка хоче розуміти, з чим має справу, я уривками подивилась це жалюгіддя.

Як Арестович майже три години продає свою драматичну задишку Ксєнії С.

Оскільки алгоритми фб справді непристосовані для того, щоб пропонувати різне, то ви, дуже ймовірно, тільки про них і читаєте в ці дні.

Але буду сподіватись, що цей пост трапиться на очі не лише тим, хто й так все розуміє.

Отже, я вважаю, що Арестович на цьому відрізку часу існує для того, щоб: а) поширювати лайняні ідеї, б) щоб знайти нового спонсора.

Тому смішно думати про якесь кудись балотування. Він же - соціологічна похибка, а не претендент.

Чи знайде він спонсора - хз, а от на деяких ідеях я зупинюсь.

Навіщо: бо вони показують, куди Росія цілиться всередині України.

- Він каже, що "готовий піти на територіальні поступки Росії" (хоча його ніхто й не питає) і віддати Крим та 4 області, які ворог навіть не цілком контролює.

Ідея, що людожер здатен наїстится, циркулює і без нього, і от він - для закріплення - це розмащує по голові блогерці С.

- Він говорить про відмову від вступу України в НАТО та ЄС, і це апелює до ідеї "третього шляху" для Україні, вся ця багатовекторність, позаблоковість, яка завжди в усіх політиків, які це сповідували, чомусь закінчувалась Росією,

- Він каже, що планує судити Володимира Зеленського "як воєнного злочинця", і щоб ви не думали про того чи іншого президента чи політика, судити їх не Арестовичу, а воєнний злочинець - все ж таки Путін.

- Він каже може стати в Україні президентом (це реально жалюгідно звучить) або "провести партію в парламент", і ще й висуває умови

Зокрема, Україна має відмовитися бути "анти-Росією".

Це цікава теза, росіяни недаремно її педалюють. Вона може добре зайти тій частині українців, які вирішили стати ними не з любові, а зі страху, несподіванки чи ненависті - у 2022-му, наприклад. Такі люди є, і немало.

Але цікаво, що Україна і є Україною, ніякої антиросії не існує, крім як у запаленому мозку Путіна, Суркова й інших авторів цієї псевдотеорії, на яку я не витрачатиму літери.

- Він говорить, що йому не до душі "націоналістична, мілітаризована Україна" (ще б пак, в ній точно нема місця Арестовичу), зате він "любить своїх друзів українців", любить українців "як народ" (як казала у 2022 в якомусь лайно-шоу Сімоньян, "пєсні укрАїнскіє люблю").

І це от принципове протиставлення якогось "народу" державі й державницькій ідеології теж може знайти якусь кількість прихильників.

- Він дає оцінку Валерію Залужному, і теж нічого дивного, не про Мураєва ж йому розповідати. Тим більше в нього аж "33 вихода за лінію фронта".

І це дає цьому пристарілому пікаперу можливість спробувати поставити себе на один рівень з реальною людиною з рейтингом довіри, чиї дії, знову ж таки можна оцінити і так, й інакше, але це реальні дії.

- Він бере на жалість - в тому моменті, де хоче зрозуміти "русского чєловєка", хоче триматися своєї позиції, "навіть якщо вона дуже ризикована й абсолютно безперспективна" (хіба здорова людина захоче зрозуміти русского чєловєка або триматися позиції такої, як в Арестовича?).

- Ну і він несе повну єресь, що в Україні нібито є "цензура всієї діяльності", "системні порушення прав людини" і "такого тоталітаризму" навіть в ссср не було (та ладно, яка цензура, ми навіть Арестовича маємо можливість побачити).

Що в Україні існує "крайня форма націоналізму, яка близька до нацизму" (таким чином, намагаючись зняти дискомфорт з тих, хто ніяк не прийме, що рашизм - політична й ідеологічна реальність); тощо.

Я би могла ще довго цитувати це все, але вже й так досить, щоб зрозуміти, в які напрямки ці теми цілять.

Чи може це спрацювати на якусь частину аудиторії?

Я думаю, що не аж так прямо.

Але є немала частина людей, які схильні до сумнівів, які не довіряють здоровому глузду не готові до реальних відповідей на свої питання. Та й рівень соціального цинізму в Україні високий.

Додаємо популістські орієнтації, додаємо поляризацію і дитячий безкомпромісний світогляд, додаємо немалу групу амбівалентних адептів "какой разніци" - і можемо очікувати на різноманітні сюрпризи.

Наприклад, в майбутньому - електоральні.

Тому Арестович існує, щоб гадити, руйнувати згуртованість, шукати найменші тріщини.

Людина потім може й не згадає, де це лайно чула, але осад комусь та й відкладеться.

Але.

З цього всього я так і не зрозуміла, чому він усе інтерв’ю смикається і непомітно намагається струсити з себе зелених чортів".