У Білорусі дефіцит картоплі  

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Від початку весни Білорусь стикається з незвичною проблемою – дефіцитом картоплі. Спроби стабілізувати ситуацію не дають результату, а Лукашенко звинувачує у проблемах політичну змову. Тож у даному матеріалі Павло Радь та Ярослав Чорногор проаналізували, яким чином білоруси залишилися без картоплі, та про які проблеми в економіці свідчить дефіцит.

Картопляна криза сягає своїм корінням ще в буремні 2020 і 2022 роки, коли внаслідок фальсифікації виборів та співучасті в російському повномасштабному вторгненні проти Білорусі було запроваджено декілька санкційних пакетів. Економічні обмеження значно звузили простір для маневру, тому білоруським чиновникам довелося шукати нові способи підтримання економіки на плаву: звертатися до дещо забутого радянського досвіду і часткової відмови від ринкових механізмів.

Стрімкий ріст оборонних замовлень на потреби РФ став рятівною паличкою для білоруської економічної машини, однак пришвидшення інфляції поставило під загрозу стійкість нової моделі. Лукашенківські функціонери вирішили боротися з цим викликом найбільш простим способом – директивним обмеженням росту цін. Вже з жовтня 2022 року держава почала регулювати ціни на сотні товарів, що з одного боку сприяло їхньому зниженню (чим у свій час хвалився Лукашенко), а з іншого – створило проблеми для білоруських підприємств, багато з яких стали менш рентабельними, а деякі навіть збанкрутували.

Хоча на перший погляд така формула була досить ефективною протягом останніх двох років, вона рано чи пізно мала дати збій, особливо в умовах майже необмеженого доступу до російського ринку. Справа в тому, що встановлена державою максимальна роздрібна ціна на картоплю становила 0,3 дол. США за кілограм до квітня 2025 року та 0,5 дол. США після, що зробило її продаж економічно невигідним (хоча на прилавках залишалися миті овочі, що зумовлено відсутністю регулювання цін на них). Водночас це контрастувало з експортною динамікою, адже за результатами 2024 року Білорусь стала найбільшим постачальником картоплі в РФ. Білоруські аграрії надавали перевагу російському ринку, бо через неврожай та збільшений попит картопля в сусідній країні подорожчала у 2,8 рази, а ціна на кілограм перевищила 1 дол. США (іронічно, що поставки з Білорусі не запобігли дефіциту і в самій Росії).

Схоже, що білоруські функціонери прорахувалися з об’ємами експорту та залишками для внутрішнього ринку. Як результат, у стабілізаційних фондах залишилося замало картоплі, аби плавно пройти весняний період, а білоруські чиновники почали звинувачувати одне одного в проблемі. Зокрема, очільник Комітету державного контролю Василь Герасимов перекинув вину на державні органи, які не розпізнали проблему на ранніх етапах.

Щоб якось владнати проблему, 11 червня Лукашенко підписав указ №232 «Про особливості поставки плодоовочевої продукції для республіканських державних потреб», яким передбачений механізм надання торговим мережам кредитів на пільгових умовах для внесення авансу за 30% плодоовочевої продукції. Кредити можна буде взяти в білоруських рублях під 3% річних. Крім того, встановлюється обов’язок постачальників забезпечити поставку продукції для торговельних мереж, а ті у свою чергу мають забезпечити наявність овочів в міжсезонний період. За невиконання цих обов’язків передбачено притягнення до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи, «прогресивна» модель економічного управління, до якої вдаються білоруські функціонери після 2022 року не могла не призвести до дефіциту товарів на певному етапі свого існування. Як результат, виникли проблеми з доступом до деяких видів овочів, передусім картоплі. Ймовірно, протягом наступних місяців ситуацію вдасться стабілізувати, проте виникнення дефіцитів на інші типи продовольчих товарів є цілком можливим у майбутньому.

Діяльність Програми російських і білоруських студій здійснюється за підтримки Міжнародний фонд "Відродження".