Репресії напередодні псевдовиборів, удари по логістиці та криза Ростеху, - огляд політики росії

Останній тиждень продемонстрував подальше посилення авторитарних тенденцій у росії на тлі погіршення економічної ситуації та зростання зовнішнього тиску. Репресивна кампанія проти Боріса Надєждіна свідчить про прагнення влади повністю контролювати парламентські «вибори», українські удари по морській логістиці створюють нові ризики для російського експорту, а падіння прибутковості «Ростеху» вказує на накопичення проблем у ВПК росії, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Репресивна кампанія проти Боріса Надєждіна

Останній тиждень став суттєвим в демонстрації того, наскільки сильно російська влада намагається контролювати процес майбутніх осінніх “виборів”, та наскільки швидко вона готова діяти. Мова йде про ситуацію з Борісом Надєждіним, політиком та колишнім кандидатом на президентських “виборах” у 2024 році, якому спочатку дозволили збирати підписи за свою кандидатуру, а після хвилі підтримки відмовили у реєстрації. З того моменту Надєждін фактично зник з російського політичного поля. Але факт того, що після цього проти політика не відкрили кримінальної чи навіть адміністративної справи дозволяє говорити, що в рамках російської політичної системи він влаштовував кремль, попри те, що Надєждін робив публічні антивоєнні заяви.

Але протягом останніх кількох днів проти Надєждіна почалась ціла кампанія. 10 липня російська влада включила його до реєстру “іноземних агентів”, вже 13 липня його затримали та відкрили адміністративну справу за “демонстрацію екстремістської символіки” (відео 2023 року, де було присутнє зображення Алєксєя Навального), 16 липня заборонили виїзд з країни, формально через відновлення старого виконавчого провадження, яке раніше було призупинено у зв’язку з його банкрутством, а вже 17 липня провели судове засідання та призначили штраф у розмірі 1 тисячі рублів. Самому Надєждіну під час засідання навіть стало зле, йому довелося надавати медичну допомогу.

Причиною цієї політичної кампанії стало те, що 17 червня Надєждін оголосив про висунення своєї кандидатури як незалежного кандидата на “виборах” до госдуми та розпочав збір підписів. Тепер же він не може цього зробити, адже відповідна адміністративного справа позбавляє його пасивного виборчого права на рік. Сама ситуація про цьому викликає деякі політичні питання, адже до цього влада ніяк не протидіяла подібній ініціативі. Тим паче, що про неї було відомо ще у 21 лютого 2024 року. Тоді в інтерв’ю він прямо заявив про свої плани взяти участь у парламентських виборах. А про початок кампанії та підготовку до збору підписів Надєждін оголосив ще кілька місяців тому, у квітні 2026 року. І кремль ніяк не намагався цьому жорстко протидіяти. Завдяки цьому факту можна було припустити, що таким чином російський внутрішньополітичний блок хотів зберегти публічний фасад конкурентності, адже сам по собі Надєждін взагалі не становив ніякої загрози для майбутньої так званої парламентської більшості путінської «єдиної росії».

Таким чином відсутність тиску щодо Надєждіна всі ці місяці можна було інтерпретувати як неформальну згоду внутрішньополітичного блоку кремля на його участь у “виборах”.

Це означає, що подібна відверто показова кампанія проти Надєждіна може бути демонстративним кроком російського силового апарату, адже “вибори” є головною зоною відповідальності заступника голови адміністрації президента Сєргєя Кірієнка, який є куратором з питань внутрішньої політики. Нагадаємо, що й сам Надєждін у 1990-х роках працював його юридичним радником. Тим паче, що все було зроблено максимально показово та швидко, хоча раніше російська влада намагалася хоча б зберігати публічну картинку “легальності” її дій. До того ж це б стало ще однією демонстрацією наявності ймовірного кулуарного протистояння між силовиками та цивільною бюрократією, про яке аналітики пишуть останні півроку. Російське опозиційне видання «Медуза», з посиланням на власні джерела у внутрішньополітичному блоці теж написало, що ініціатива по Надєждіну виходила переважно від силового блоку, а політичне керівництво адміністрації президента не вважає його серйозною загрозою.

Якщо ж це не є елементом такого внутрішнього “протистояння”, тоді кейс із Надєждіним демонструє нам вже інший контекст – кремль, беручи до уваги політико-економічні проблеми, з якими він зіткнувся протягом 2026 року, вирішив максимально жорстко проконтролювати осінні “вибори”. Не слід виключати, що подібна показовість і дії силового апарату також доводять, що в цілому політична ситуація з початку року не змінилась, і путін продовжує скоріше дослухатися до нього, на противагу цивільній бюрократії.

Удари українських БпЛА по тіньовому флоту

Українська кампанія з ураження російської логістики набуває абсолютно нового масштабу для рф. За останні 12 днів Сили оборони України атакували майже 159 суден російського «тіньового флоту» в акваторіях Азовського та Чорного морів.

Перші наслідки ударів вже проявились на логістичному рівні. Після ударів по російських суднах 10 липня москва тимчасово призупинила судноплавство через Доно-Азовський канал і Керченську протоку, фактично обмеживши судноплавство з Азовському морі. Вздовж узбережжя Азовського моря розташовані Ростовська область і Краснодарський край – ключові зернові регіони рф, через порти яких проходить до чверті російського експорту пшениці. За даними Reuters російська влада вже готується до адаптації експортної логістики. Так, Міністерство сільського господарства рф заявляє про можливість перенаправлення поставок зерна через чорноморські та балтійські порти, аби мінімізувати вплив «тимчасових логістичних труднощів».

Ба більше, через нестачу палива темпи збиральної кампанії в рф суттєво відстають від минулорічних. На тлі дефіциту пального станом на 1 липня обмолочено лише 1,3–1,5 млн га проти 4,2–4,6 млн га за аналогічний період 2025 року.

Водночас світові ринки вже зреагували на потенційні перебої у експорті зерна через Азовське море. Європейські ф'ючерси на пшеницю за день зросли на 7% і досягли найвищого рівня з лютого 2025 року, тоді як американські – майже на 5%. У відповідь, можемо спостерігати, що кремль традиційно вдався до риторики звинувачення України в «тероризмі» та «піратстві».

Не можемо не згадати й про роль російського «тіньового флоту». На тлі успішних українських ударів по нафтопереробних заводах, що спричинило паливну кризу всередині країни, кремль активізував використання схем обходу санкцій через треті країни. За даними ГУР МО України, однією з таких «сірих» схем є використання індійської нафтопереробної компанії Nayara Energy, майже половина акцій якої належать «роснефть». Танкери Louise 1 та Banda, уражені українськими дронами, перевозили російську нафту в обхід нафтового ембарго країн G7 та ЄС.

Фактично можемо спостерігати ситуацію, коли українська кампанія з ураження російської логістики перейшла у нову фазу. Якщо раніше основною ціллю були нафтопереробні заводи, то нині системно українська сторона завдає ударів по морській логістиці в Азовьському та Чорному морях, перетворюючи їх на зону постійного ризику для російського судноплавства. Російський «тіньовий флот» залишається ключовим механізмом обходу західних санкцій та надходження фінансування російської воєнної машини.

Різке падіння прибутків Ростеху

15 липня премʼєр-міністр рф Міхаіл Мішустін провів зустріч з генеральним директором державної корпорації «ростех» Сергеєм Чемєзовим, одним із найближчих соратників путіна. Нагадаємо, «ростех» є державним холдингом, який об'єднує понад 800 підприємств і наукових організацій у більш ніж 60 регіонах росії та відіграє ключову роль у функціонуванні російського військово-промислового комплексу.

Попри заявлену кремлем мету досягнення «технологічного лідерства», Чемєзов фактично визнав проблеми з ефективністю російської моделі так званого «імпортозаміщення».

Нагадаємо, що за підсумками 2024 року «ростех» звітував про зростання виручки на 27% та збільшення чистого прибутку на 119% – до 131,5 млрд рублів. Водночас уже за результатами 2025 року фінансові проблеми почали проявлятись на рівні ключових підприємств. Так, «КамАЗ» зафіксував чистий збиток у розмірі 37 млрд рублів, АТ «Вертольоти росії» за підсумками першого півріччя 2025 року отримало чистий збиток у 2,5 млрд рублів, а «ОДК-Уфимське моторобудівне виробниче об'єднання» завершило рік зі збитком понад 14,3 млрд рублів. Така тенденція позначилася і на фінансових показниках самої державної корпорації. За словами Чемєзова, у 2025 році, попри зростання виручки «ростеху» на 25% порівняно з попереднім роком, чистий прибуток скоротився на 42% – до 76,4 млрд рублів. Він також публічно заявив, що через скорочення власних фінансових ресурсів корпорація не має достатньо коштів для запуску нових інвестиційних проєктів.

Показовим є й те, що у березні цього року указом Владіміра путіна «ростех» отримав право обмежувати публікацію власної фінансової звітності. Відповідно до указу, корпорація може самостійно визначати, які саме дані та в якому обсязі будуть оприлюднюватися.

Очевидно, що російський уряд повинен бути занепокоєний такою тенденцією, адже федеральний бюджет рф має рекордний дефіцит, а додаткове фінансування немає звідки брати. Скорочення прибутковості «ростеху» повʼязане зі зростанням собівартості виробництва, високою ключовою ставкою кредитування та санкційними обмеженнями. Очевидно й те, що путін не планує виробляти меншу кількість озброєння, а це означає, що російське населення й надалі буде «затягувати паски» через необхідність покривати військові витрати. Навпаки, підприємства «Ростеху» продовжують нарощувати виробництво. ОАК планує збільшити випуск літаків Ту-214, із чотирьох літаків у 2026 році до 20 на рік у перспективі. У травні було також оголошено про угоду щодо постачання 100 таких літаків, поставки яких мають розпочатися з 2029 року.

Аналіз нових санкційних обмежень проти росії

Через чотири з половиною роки після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну західна санкційна машина зіткнулася з глибокою кризою ефективності. Класичні механізми економічного тиску дедалі сильніше буксують, натикаючись на технологічну адаптивність москви, масштабні шпигунські мережі та прямий комерційний саботаж всередині самого Європейського Союзу. Поки кремль конвертує «дірявий» експортний контроль у ракетні удари по українських містах, США та Брюссель намагаються радикально перебудувати систему обмежень, проте нова стратегія ризикує розбитися об внутрішньополітичні війни.

Головна проблема діючих санкцій полягає в тому, що росія навчилася випереджати бюрократичний апарат Заходу, створюючи паралельну фінансово-логістичну реальність. За оцінками Polish Institute of International Affairs (PISM), у 2025 році обсяг пов'язаних із рф операцій в обхід санкцій через криптоактиви сягнув астрономічних 152 мільярдів доларів. Використовуючи стейблкоїни, некастодіальні гаманці та анонімні монети, рф повністю нівелювала традиційний банківський комплаєнс для закупівлі електроніки та компонентів до дронів. Цей фінансовий камуфляж підкріплюється агресивною роботою російської розвідки. Як свідчать розслідування Neue Zürcher Zeitung та The New York Times, росія перетворила Японію на «шпигунський рай» для викрадення військових технологій. Через слабкість місцевої контррозвідки та підставні структури, зокрема токійський офіс «Аерофлоту», компоненти від гігантів NEC, Panasonic та Toshiba масово йшли до рф через треті країни, такі як В'єтнам. Наслідки цих прогалин є катастрофічними: за даними інформагентства Kyodo, 90% російських крилатих, балістичних ракет та БПЛА, які атакують Україну, досі містять японські високотехнологічні деталі.

Прямим наслідком неефективності глобального контролю стали липневі удари по Києву, які змусили Євросоюз вперше застосувати новий механізм швидкого реагування, запровадивши санкції проти холдингу «АБС Электро» та Ірини Харисової за розробку радіокомпонентів для дронів. Попри декларативну рішучість, реалізація цих кроків гальмується внутрішніми суперечностями, що наочно демонструє боротьба навколо чергових санкційних ініціатив по обидва боки Атлантики. Яскравим прикладом такого внутрішнього саботажу в Євросоюзі став фактичний провал послів ЄС під час узгодження чергового, 21-го пакета санкцій. Переговори зайшли в глухий кут через позицію Греції, яка виступила категорично проти заборони на перевезення російського зрідженого природного газу (ЗПГ) до третіх країн. Прагнучи захистити інтереси вітчизняного судноплавного магната Георгія Прокопіу та його компанії Dynagas, яка експлуатує 27 газовозів, зокрема криголамні танкери класу Arc7 для обслуговування арктичного заводу «Ямал ЗПГ», Афіни прямо заявили, що нові обмеження погублять компанію. Цей прецедент доводить, що комерційний егоїзм окремих держав-членів ЄС досі здатний блокувати спільні безпекові рішення заради збереження прибутків від співпраці з рф.

Водночас у Вашингтоні намагаються радикально підвищити ставки, перевівши тиск на рівень глобальних економічних ультиматумів та зміщуючи фокус на треті країни. У Сенаті США розгорнулася масштабна кампанія навколо нової версії законопроекту про посилення санкцій, спільно розробленого сенатором Річардом Блюменталем та покійним Ліндсі Гремом. Документ уже отримав значну двопартійну підтримку у 61 голос, що дозволило подолати процедурні бар'єри для його подальшого просування. Нова стратегія США передбачає безкомпромісний удар по фінансово-енергетичних артеріях кремля. Замість неефективної «цінової стелі» законопроект пропонує запровадити вторинні загороджувальні мита у розмірі до 100% проти п’яти найбільших покупців російської нафти й газу, а також п’яти країн, які найактивніше допомагають москві обходити обмеження, що націлено насамперед на Китай та Індію.

Окрім цього, під удар потрапляють не лише Банк росії, Сбербанк та Газпромбанк, а й ключові стратегічні проєкти Кремля в Арктиці – «Ямал ЗПГ», «Арктик ЗПГ-1», «Арктик ЗПГ-2» та «Арктик ЗПГ-3», включно з їхнім керівництвом та іноземними партнерами. Документ також юридично закріплює жорсткі санкції проти російського «тіньового флоту», іноземних фізичних осіб та суден, які використовуються для нелегального експорту вуглеводнів.

Проте, попри серйозний прогрес у Сенаті, доля цієї ініціативи залишається під питанням, оскільки документу ще належить пройти схвалення в Палаті представників, де він ризикує стати жертвою чергового раунду внутрішньополітичних воєн. Західна санкційна система опинилася на роздоріжжі. Косметичні зміни та додавання нових імен до списків більше не мають стратегічного ефекту, адже росія адаптується швидше, ніж Брюссель ухвалює пакети обмежень. Щоб зупинити конвертацію західних технологій та енергоресурсів у ракети, союзникам України доведеться обрати шлях тотальної економічної конфронтації – від запровадження жорстких вторинних мит проти азійських гігантів до примусового закручування гайок власному європейському бізнесу. Питання лише в тому, чи вистачить західним лідерам політичної волі перевести цю економічну війну в рішучу фазу, попри неминучі збитки для світової торгівлі.