рф тріщить по швах: візит ЦРУ, страх мобілізації та паніка в банках — огляд політики росії

Таємний візит директора ЦРУ до Москви, підготовка нової масштабної хвилі мобілізації, проблеми з агроекспортом, посилення державного контролю над критичною інфраструктурою та відтік коштів зі строкових депозитів свідчать про наростання системних проблем на росії, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Візит директора ЦРУ до Москви

Однією з головних подій тижня став раптовий і суворо засекречений візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до москви. Він провів прямі переговори з очільником сзр Сєргєєм Наришкіним та директором фсб Алєксандром Бортніковим. Поїздка заздалегідь не анонсувалася, а подальші коментарі з обох боків описували її як рутинний робочий контакт.

Нагадаємо, що рік тому американо-російські контакти виглядали цілком інакше. Після саміту путіна й Дональда Трампа в Анкориджі ставку було зроблено на публічну «дипломатію угод» в особі спецпосланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. На сьогодні ми бачимо, що цей формат остаточно зайшов у глухий кут.

Постає питання того, чому ми побачили цей візит саме зараз і чому саме на такому високому рівні? Відповідь полягає в тому, що Білий дім докорінно переоцінив реальний баланс сил на фронті й у тилу. Якщо рік тому у Вашингтоні виходили з хибного припущення про слабкість України, яка без масштабної американської допомоги буде змушена піти на територіальні поступки, то реальність п'ятого року війни виявилася протилежною. Україна частково компенсувала ресурси за рахунок підтримки Європейського Союзу та розгорнула системну кампанію далекобійних ударів по території рф, завдаючи критичних збитків нафтопереробній галузі, логістичним хабам і чорноморським портам. Натомість росія опинилася з палаючими тилами, дефіцитом пального, мізерними територіальними здобутками ціною величезних втрат і цілком реальною перспективою нової хвилі мобілізації.

Саме тому Реткліфф, відомий як прихильник жорсткої лінії щодо рф, найбільш ймовірно “привіз” до москви фіксацію нових реалій і меж. Головне питання Вашингтона полягало не в пошуку умов для торгу, а в тому, чи усвідомлює кремль, що кожен наступний місяць війни лише погіршує його стратегічні позиції. Паралельно місія директора ЦРУ потенційно мала окреслити «червоні лінії»: підтвердити відданість США статті 5 Північноатлантичного договору щодо захисту союзників по НАТО (зокрема, країн Балтії), застерегти росію від поглиблення військово-технічного альянсу з Тегераном та попередити про неприпустимість ядерної ескалації.

Проте розраховувати на швидкий ефект не варто. Кремль розглядає українські удари як операції самого НАТО, демонстративно відкидає економічний тиск і сигналізує про готовність завдати масованих балістичних ударів по урядовому кварталу Києва та енергетичній інфраструктурі українських міст. Показово, що непублічність візиту та наступні заспокійливі коментарі про «рутинний контакт» були свідомим рішенням: москві залишили простір для ухвалення рішень без публічної втрати обличчя. Утім, з огляду на історичні паралелі з таємними місіями напередодні повномасштабного вторгнення 2022 року, поїздку глави ЦРУ найімовірніше слід читати як останнє пряме попередження перед черговим витком ескалації.

Актуальна ситуація навколо другої хвилі мобілізації

Цього тижня ми отримали додаткову інформацію стосовно теми потенційної нової хвилі мобілізації. За даними західних розвідок та публікацій The Guardian, військово-політичне керівництво рф готує масштабну хвилю примусової мобілізації – до 600 тисяч військовослужбовців на 2026–2027 роки, тобто приблизно по 300 тисяч щорічно. Причиною є накопичення критичного дисбалансу між санітарними й безповоротними втратами на фронті та темпами рекрутингу: щомісячний дефіцит поповнення особового складу становить щонайменше 6 тисяч осіб. Іншими словами, навіть агресивний набір добровольців на рівні приблизно тисячі контрактників на добу більше не перекриває щоденних втрат.

Нагадаємо, що весь попередній період кремль свідомо уникав відкритого примусу й тримався моделі стимулювання рублем через регіональні виплати за підписання контракту. Тепер збереження стратегічної ініціативи та доукомплектування новостворених з'єднань вимагають переходу від прихованого набору до мобілізаційного примусу, і саме цей перехід є ключовою розвилкою для режиму.

Показова публічна бравада та нервові спростування російського істеблішменту лише підкреслюють масштаби прихованої кризи. Заяви депутата держдуми Віктора Соболєва про те, що військкомати начебто повністю виконують завдання генштабу, а втікачі від призову «просто не потрібні державі», так само як і різка реакція мзс рф на заяви Вірменії про готовність приймати потенційних емігрантів, є класичною димовою завісою. Головна причина цієї метушні криється у високій політичній та економічній ціні, адже мобілізація залишається головним прихованим страхом російського суспільства та больовою точкою режиму. Пам'ять про осінь 2022 року, коли країну покинув майже мільйон переважно кваліфікованих громадян, змушує кремль відкладати оголошення непопулярних заходів щонайменше до завершення виборів до держдуми.

Поки мобілізаційне «вікно» відтерміновується з міркувань внутрішньої стабільності, путін намагається компенсувати нестачу живої сили ескалацією терору проти української інфраструктури. Масовані ракетно-дронові удари по енергетиці, зокрема випуск понад 360 ракет від початку липня з розрахунком на дефіцит у Києва систем балістичного захисту, покликані зламати моральний дух українців напередодні зими без оголошення негайного призову всередині рф.

Окремо варто звернути увагу на поширення в росії тривожних чуток щодо формування адресних досьє на призовників, попри те, що збір розширених персональних даних наразі офіційно регулює лише діючих військових на спеціальних об'єктах. Сам факт, що такі чутки миттєво підхоплюються, сигналізує про високий рівень суспільної тривоги. Тому підготовку до 600-тисячного призову слід оцінювати радше як стрес-тест для самої кремлівської системи, адже російська армія стоїть перед потрійною кризою – вичерпанням ресурсу контрактників, гострою нестачею молодшого офіцерського складу та браком спорядження для підготовки сотень тисяч мобілізованих.

Аналіз економічної кризи в російському агроекспорті

Криза в російському агропромисловому комплексі цього тижня перейшла у фазу логістичного та фінансового колапсу. Експорт російської пшениці впав до десятирічного мінімуму: обсяги відвантажень виявилися у 2,5 раза нижчими, ніж за аналогічний період минулого року, а експортні поставки соняшникової олії в серпні обвалилися щонайменше на 60%.

Оскільки на зернові культури та масложировий сектор припадає по 10–11 млрд доларів щорічної валютної виручки, прямі щомісячні втрати російської скарбниці наразі оцінюються у 1,5 млрд доларів.

Нагадаємо, що безпосередньою причиною цієї чергової проблеми для російської економіки стали дії Сил оборони України. Заблоковані порти фактично паралізували експортні артерії Азово-Чорноморського басейну. Показово, що москва сама створила цю вразливість намагаючись вивести з ладу українські чорноморські порти, та отримавши дзеркальну та значно болючішу відповідь.

Логістичний затор відразу спровокував кризу інфраструктури зберігання у ключових аграрних регіонах – Ростовській області, а також Краснодарському та Ставропольському краях. У Ростовській області вже введено режим надзвичайного стану через фізичну неможливість вивезти зерно нового врожаю з переповнених елеваторів. Попри декларативні заяви про наявність потужностей на 164–173 млн тонн, якісне довгострокове зберігання доступне лише для 65 млн тонн, тоді як решта сховищ є примітивними підлоговими складами, а дефіцит сучасних елеваторів сягає 20–40 млн тонн. З початком активного збору насіння соняшнику на півдні рф залишкова місткість складів вичерпається протягом найближчих двох-трьох тижнів, і фермери будуть змушені складати врожай просто неба. Ситуація з олією є ще складнішою через обмежені терміни зберігання та заповнені резервуари переробних заводів.

Неможливість експорту на тлі розширення посівних площ під олійними культурами у 2026 році до 22,5 млн га спричинила обвал внутрішніх закупівельних цін. Вартість насіння соняшнику за місяць впала з пікових 42 тис. рублів до 18 тис. рублів за тонну. Ще гіршим є становище виробників пшениці: внутрішні трейдери пропонують 6–7 тис. рублів за тонну, що втричі нижче за світові котирування та майже вдвічі менше за собівартість виробництва, яка становить близько 12 тис. рублів. Фінансовий стрес уже трансформувався у крах корпоративних показників – чистий прибуток агрогіганта «русагро» за перше півріччя впав у 86,5 раза.

Найважливішим тут є те, що перед російським агросектором виник часовий дедлайн тривалістю приблизно в один місяць. Якщо до початку жовтня кризу зі збутом не буде вирішено, фермери масово відмовлятимуться від посіву озимих культур, на які припадає дві третини всього валового збору пшениці в росії та які мають майже вдвічі вищу врожайність (35–40 ц/га проти 21–23 ц/га у ярових). Відсутність обігових коштів і затовареність сховищ роблять осінню посівну економічно безглуздою, що вже у перспективі 2027 року загрожує падінням врожаю пшениці більш ніж наполовину. Анонсовані урядом рф екстрені закупівлі зерна до державного фонду та пролонгація пільгових кредитів не здатні компенсувати втрату морської логістики. Таким чином, удари по портовій інфраструктурі запустили ланцюговий процес, який руйнує фінансову стійкість російського агробізнесу, загрожує банківському сектору хвилею неповернення кредитів і позбавляє режим одного з ключових джерел несировинних валютних надходжень.

Путін дозволив передавати критичну інфраструктуру під держуправління

24 серпня путін підписав указ, який дозволяє російському уряду запроваджувати тимчасове державне управління майном компаній, якщо вони не забезпечують безпеку об'єктів критичної інфраструктури, зокрема від атак БПЛА. Передусім йдеться про об'єкти паливно-енергетичного комплексу, промисловості, зв'язку, енергетики, транспорту та логістики. До переліку також включено розмите поняття «інші об'єкти», які мають «особливо важливе значення». «Тимчасове управління» запроваджується рішенням уряду на підставі доручення президента без рішення суду. Тут і виникає ключове питання: чи стане цей механізм фактичним стартом «гібридної націоналізації» на території рф?

У разі введення «тимчасового управління» держава фактично отримує повноваження власника щодо рухомого та нерухомого майна, цінних паперів і майнових прав. За замовчуванням тимчасовим управляючим стає «росимущество», а власник усувається від управління активами. Критерії для запровадження сформульовані широко, залишаючи кремлю поле для трактування та створюючи своєрідну «сіру зону» в законодавстві. Йдеться не лише про пряме порушення вимог безпеки, а й про несвоєчасне вжиття необхідних заходів, неефективність захисту від атак БПЛА або несвоєчасне відновлення пошкоджених об'єктів.

При цьому сам механізм не є новим для російського законодавства. Його почали застосовувати ще у 2023 році, однак раніше він стосувався переважно активів власників із так званих «недружніх» країн. На думку аналітика Райво Варе, це може бути частиною ширшого процесу перерозподілу приватних активів усередині росії на користь держави. Він також зазначає, що кампанія з ренаціоналізації триває вже тривалий час і поступово охоплює не лише середні, а й великі підприємства.

Отже, нові повноваження мають подвійний ефект. З одного боку, вони дозволяють кремлю швидше втручатися в роботу компаній. З іншого – створюють додатковий зручний інструмент для подальшого розширення державного контролю над приватним сектором. Де-юре указ, звісно, не передбачає націоналізації, де-факто ж значно спрощує встановлення державного контролю без формальної процедури зміни права власності.

Більше половини російських банків зіткнулися з відтоком строкових вкладів

Росіяни почали активніше забирати гроші зі строкових вкладів у банках. За даними провладного видання рбк, у липні 2026 року щонайменше 152 із 301 російської кредитної організації зафіксували скорочення коштів клієнтів на строкових вкладах. У червні таких банків було 138, а у травні – 134. Наразі кількість банків, які фіксують чистий відтік коштів із строкових депозитів населення, зросла до максимуму з листопада 2025 року.

Своєю чергою центробанк рф заявляє, що загального відтоку заощаджень із банківської системи немає, оскільки у липні залишки коштів населення на рахунках і депозитах зросли на 0,3%, або на 234 млрд рублів. Водночас ця статистика не означає, що росіяни не забирають гроші з банків. За іншими даними цб рф, з лютого по липень населення зняло з депозитів і поточних рахунків майже 2,6 трлн рублів. Лише у липні обсяг готівки в обігу збільшився на 643,4 млрд рублів, а від початку року – приблизно на 2,4 трлн.

Результати опитувань також демонструють зниження довіри росіян до банківської системи. У серпні частка громадян, які вважають готівку найкращою формою збереження заощаджень, зросла до 37%, що є фактичним максимумом з осені 2022 року. Натомість частка тих, хто надає перевагу банківським рахункам, скоротилася до 36% – мінімального показника з грудня 2022 року.

Паралельно російська банківська система скорочує фізичну мережу. За повідомленнями Служби зовнішньої розвідки України, від початку 2026 року в росії закрили близько 1370 банківських відділень, найбільше з них припало на «сбербанк» – близько 540. Банки пояснюють це цифровізацією та оптимізацією витрат, однак на тлі зростання попиту на готівку така тенденція фактично означає обмеження фізичної доступності банківських послуг.

У серпні середня дохідність депозитів у десяти найбільших роздрібних банках становила близько 12,9%, тоді як інфляційні очікування населення сягнули 13,7%. Крім того, у першому півріччі 2026 року частка доходів, яку росіяни спрямували на заощадження, скоротилася з 10% до 4,4%.

Іншим фактором такої тенденції є зростання занепокоєння щодо внутрішньополітичної ситуації в країні. Найбільш ймовірно, що росіяни прагнуть мати безпосередній доступ до власних коштів, побоюючись, що банківські ресурси потенційно будуть прямо конфісковані для фінансування потреб воєнної економіки.