Як у Гарварді може досі плавати таке рашистське лайно?

Учора двічі був залучений до лекції в Harvard Business School. Задум професора – обговорення кейсу: війна України та росії – хто винен...

Моя роль – спостерігати за дискусією, а потім дати свою перспективу та зворотний зв’язок. В аудиторії – лідери бізнесу з усього світу, переважно зі США та Європи.

Через 20 хвилин обговорення мене починає розривати на шматки, трусить, тиск піднімається, ледь стримую гнів… Майже вся аудиторія говорить російськими наративами. Тези про те, що жертва провокує нападника, а отже, винна, звучать безперестанку. Тут і про «failed state», і про «розділену країну», і про «корупцію», і ще бог знає що… І це Гарвард. Топові бізнесмени…

Коли мене включили, я волав, як поранений віл, вистрілюючи факти, цифри, історичні паралелі, зносячи всі можливі та звалені в купу брехливі й примітивні історії, які накидали учасники. Мені навіть довелося відбивати «печеньки на Майдані», «громадянську війну» та «Янукович легітимний». У мене було лише 15 хвилин…

Дві години я ходив у трансі. Як після трьох років повномасштабної війни, десяти років агресії росії, після стількох жертв, геноциду українців, після всіх фактів, відео, фото в демократичному світі й в одній із передових шкіл може плавати таке лайно?.

Друга група була більш збалансованою, але мені знову довелося пояснювати все — від Помаранчевої революції до сучасної війни за Незалежність …

До чого я це пишу? Усвідомлення того, що ми програємо історичні наративи в думках наших міжнародних партнерів, потенційних інвесторів і людей демократичного світу, жахає. Нам конче потрібна англомовна, зрозуміла, коротка історія нашої трансформації як країни. Не лише про козаків, Київську Русь і Голодомор, а чіткі й зрозумілі факти та кейси, що пояснюють нашу сучасну історію з її викликами й надихаючими прикладами.

Дмитро Шимків, ексзаступник голова АП, колишній гендиректор Microsoft Україна, сторінка у FB