Як російська «мозкова гниль» стала хітом серед дітей

«Sigma Boy» поширився швидше, ніж гниди. На британських дитячих майданчиках зазвичай лунають пронизливі імітації відомих артистів, таких як Кеті Перрі. Але якщо підійти до одного з них сьогодні, можна почути, як семирічна дитина з невиразним слов'янським акцентом бурмоче: «Sigma boy, sigma boy».

Текст пісні взятий з електропоп-треку, який виконують двоє російських підлітків (на фото). Музичний кліп набрав близько 270 мільйонів переглядів з моменту його завантаження на YouTube в квітні.

Вчені з усієї Європи спантеличені його популярністю. Дехто називає це «культурним вторгненням», каже Джордж Чаронітіс з Університету Фессалії в Греції.

Для старших слухачів привабливість цієї пісні не зрозуміла. Мелодія повторюється, а російський текст незрозумілий навіть у перекладі. («Я ікона ваших ікон / Вони мріють про мене, ніби я біткойн, зрозуміло?»). Деякі батьки були вражені, коли їхні діти почали співати цю пісню; «sigma» – це термін з маносфери, який використовується для опису самотнього (чоловічого) вовка, який не відповідає нормам або очікуванням. «Це мене абсолютно налякало, – написав один з батьків. - Це змусило мене задуматися про вплив на мого DS [улюбленого сина]».

«Sigma Boy» поширилася через заплутану екосистему соціальних мереж молоді. Кліп, на якому інфлюенсер грає цю пісню в метро Мюнхена, має мільйони переглядів, як і відео, на якому штучний інтелект насолоджується цією піснею. Але деякі вважають, що за «Sigma Boy» стоїть інший вид агресії.

Уряд України заявляє, що його просувають бот-ферми, і це може свідчити про те, що тут йдеться про російську пропаганду. Речник  стверджує, що пісня допомагає росії.

Це не так вже й неправдоподібно, як здається, каже Карл Міллер з аналітичного центру Demos. Він помітив зміну в тактиці російської дезінформації в останні роки: менше уваги приділяється просуванню альтернативних версій подій, а більше – маскулінності та патріотизму.

Щонайменше, паніка навколо «Sigma» підкреслює, як мало дорослі розуміють дітей і соціальні медіа. Це не їхня пісочниця.

The Economist