Війна США та Ірану: як змінився баланс сил за 8 місяців бойових дій

Від початку американо-ізраїльських ударів по Ірану 28 лютого ситуація на Близькому Сході суттєво змінилася. Ормузька протока, енергетична інфраструктура та морські перевезення стали ключовими точками протистояння, а наслідки війни поширилися на світові енергетичні ринки.

Про це йдеться в аналітичному матеріалі Al Jazeera/

За оцінками аналітиків, попри значні військові втрати Ірану, США не змогли досягти головної стратегічної мети — зміни політичного режиму в Тегерані. Водночас Вашингтон зіткнувся з виснаженням запасів озброєння, зростанням витрат на війну та політичним тиском напередодні проміжних виборів до Конгресу 3 листопада.

Ормузька протока стала одним із головних важелів тиску Ірану. До війни через неї проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти та скрапленого природного газу. Тепер загрози судноплавству, атаки на енергетичну інфраструктуру та американська блокада іранських портів спричинили серйозні перебої в постачанні енергоносіїв.

За даними Al Jazeera, Іран повідомив про пошкодження або загоряння семи нафтових танкерів в Ормузькій протоці та поблизу неї. Корпус вартових Ісламської революції попередив, що нові удари США можуть спричинити масштабнішу відповідь.

Війна розширилася на інші країни регіону. У бойові дії втягнувся Ліван після ударів «Хезболли» по цілях на півночі Ізраїлю у відповідь на загибель верховного лідера Ірану Алі Хаменеї. Ізраїльські операції призвели до масштабного переміщення населення, а ізраїльські війська продовжують утримувати частину території на півдні Лівану.

Додатковим осередком напруженості став Ємен, де відновилися бойові дії між силами міжнародно визнаного уряду та підтримуваними Іраном хуситами. Загрози судноплавству в Баб-ель-Мандебській протоці створюють ризики для альтернативних маршрутів транспортування енергоносіїв.

В Ірані після загибелі Алі Хаменеї владу перебрав його син Моджтаба Хаменеї. Війна посилила позиції прихильників жорсткої лінії, однак, як зазначають аналітики, відсутність масових протестів під час бойових дій не свідчить про зростання суспільної підтримки влади.

Економічні наслідки війни відчутні для обох сторін. Іран зазнає збитків від ударів, санкцій і обмежень експорту енергоносіїв. За наведеними в матеріалі офіційними даними, у період із 21 березня до 20 червня ВВП країни скоротився на 10,1% у річному вимірі.

Витрати США на військову операцію також зростають. За оцінкою Бюджетного управління Конгресу, станом на 1 серпня конфлікт коштував американському Міністерству оборони 38 млрд доларів. Подальші операції можуть обходитися у 2–3 млрд доларів щомісяця залежно від інтенсивності бойових дій.

Війна позначилася й на глобальних енергетичних ринках. Ціна нафти Brent зросла з 72,48 долара за барель 27 лютого до 126,41 долара 30 квітня. На початку торгів 23 жовтня вона становила 114,47 долара за барель. Перебої також вплинули на ринки дизельного пального та скрапленого природного газу.

У військовому вимірі США зберігають перевагу у вогневій потужності та здатність завдавати ударів по цілях углиб Ірану. Проте Тегеран продовжує використовувати дешеві безпілотники, швидкісні катери та загрозу мінування Ормузької протоки, намагаючись компенсувати слабкість традиційних військово-морських сил.

На думку аналітиків, ключова проблема Вашингтона полягає в тому, щоб перетворити військову перевагу на конкретні політичні результати. Водночас можливість відновлення бойових дій залишається чинником ризику для регіональної безпеки та світової торгівлі.

Фото - Al Jazeera