Присмак Ялти у Мюнхені: США відмовляються від Європи як від союзника

Президент Володимир Зеленський гарно сказав: «Мирна угода не може бути підписана в Мюнхені». Тому що це Мюнхен. Це символ того, як нікчемний папірець, який підписав  Чемберлен в  Мюнхені 1938 року, залишився в пам’яті поколінь, що пережили Другу світову війну, як символ невдалої спроби задобрити Гітлера.

Виступ віцепрезидента США Джеймса Венса був проголошенням нового американського ізоляціонізму та націоналізму. Якщо і були якісь невідомі поняття щодо напряму та обґрунтування політики другої адміністрації Трампа, то вони точно були цілком прояснені перед переповненою аудиторією традиційної Безпекової конференції в баварському місті. Присутні сприйняли агресивні, їдкі та цинічні меседжі сорокарічного республіканця з Огайо з разючою холодністю та похмурістю.

Глибоко ідеологічна, в манері, яка стала впізнаваною і як стиль, і як зміст медіа-платформ неоконсервативних і популістських правих, презентація Венса є своєрідним вироком розхитаному євроатлантичному альянсу.

Сполучені Штати, якими ми їх знали – найбільша та найважливіша демократія світу (попри всі її помилки, невдачі та неправильні історичні епізоди) – це вже не та країна, що ми її знали донедавна, або, точніше, це вже не те, що ми сприймали як належне.

Віце-президент Венс без застережень, з виразом повної переконаності в тому, що він говорив, видав низку звинувачень і різких оцінок. Його меседжі – хоча в деяких уривках вони йшли набагато нижче від рівня мінімуму пристойності у публічній комунікації щодо країн-союзників, були криштально чіткими. (Щодо переконань чи  переконливості Венса, то навіть найбільшим оптимістам і доброзичливцям не допомагає той факт, що ця сама людина в 2016 році назвала тодішнього кандидата в президенти Трампа ідіотом, «чиї дії заслуговують осуду», а в приватному порядку «новим Гітлером». Нини ми перебуваємо в новій реальності, і Венс очолює довгий список нових американських чиновників і політиків, для яких особиста лояльність до Трампа – це найважливіша характеристика.)

Сподівання, що нова аномальна ситуація триватиме лише чотири роки – поки Трамп у Білому домі – у кращому випадку наївні. Було б добре, якби такі очікування справдилися. Історія, однак, має свою власну логіку та динаміку, і вона не буде сидіти, склавши руки, та чекати передбачуваного кінця терміну Трампа.

Тому промова Венса залишиться в підручниках як кінець епохи. Єдність, викувана в першому та другому глобальних конфліктах, зміцнена під час холодної війни, завершується фактичною відмовою від Європи як принципового союзника США. Європейці стикаються з великими викликами. Президент Франції Макрон одразу це зрозумів і терміново скликав зустріч лідерів провідних європейських країн.

Щоб враження від розриву з євроатлантичною парадигмою було справді повним і дуже тривожним, новий міністр оборони Трампа Піт Гегсет, одне з обличь популістського телеканалу Fox, на прес-конференції з нагоди зустрічі міністрів оборони НАТО, також випромінював вимушену самовпевненість. Гегсет, по суті, не мав чітких і остаточних відповідей на питання про можливі/майбутні переговори щодо припинення війни, тобто мир в Україні. Це теж не дивно. Усе зводиться до цілком у стилі Трампа та його кабінету беззаперечної, безмежної довіри до переговорних здібностей 78-річного американського президента. «Все на столі» та «Президент — головний переговорник» – ці відповіді мали задовольнити присутніх журналістів не лише українських, а й колег Гегсета з країн-союзниць. Головний переговорник Трампа вже спілкувався з володимиром путіним. Пізніше президент Володимир Зеленський у жартівливій формі повідомив про це присутнім у Мюнхені. Іронія та гумор теж входять до захисного арсеналу сміливих українців.

Основну проблему – окрім приголомшливої ​​(навіть для Трампа) риторики щодо майбутніх зустрічей і переговорів, коли «мимохідь» було згадано про можливі територіальні «домовленості», які б офіційно оформили російську окупацію східної України та Криму – зрештою підтвердив помічник президента та спеціальний представник з питань України Кіт Келлог. «Представники ЄС не братимуть участі в переговорах між США, Росією та Україною». Це стало тривожним сигналом для всього ЄС. Маргіналізація, ось що це таке. Відчуження Європи – суть нової дипломатії Трампа. Це призводить до переговорів, в яких домінують комерційні міркування. Європейці тут не потрібні, домовлятися треба з путіним, а потім щось продавати чи віддавати на підпис Зеленському.

З цією метою українському президенту на двосторонній зустрічі в Мюнхені був представлений документ, в якому передбачається, що величезні обсяги мінеральних багатств України будуть надані США як компенсація за військову допомогу з початку російської агресії. Володимир Зеленський відмовився підписувати текст, який він не читав.

Цей епізод є глибоко компроментаційним для Сполучених Штатів — насамперед з огляду на те, що це була за спроба, а також тому, що її не вдалося приховати від світової спільноти. У кінцевому підсумку Україна готова компенсувати хоча б частину вартості зброї, боєприпасів і технологій, отриманих від Заходу,  якщо мир буде означати повернення суверенітету над окупованими територіями. Також можливий якийсь довготривалий міжнародний нагляд, а також створення демілітаризованої зони, однак визнання російських завоювань – це виключено. Володимир Зеленський і українське керівництво просто не можуть змиритися з цим.

Тому визнання Києвом територіальних завоювань росії не може бути у природі. Ця «деталь» виявляє непослідовність американської позиції. Або, краще сказати, імпровізацію, яку неможливо приховати. Трамп і його служби, багато з яких деструктивно «реформуються» або їх просто ліквідовує Ілон Маск, що вже «пахне» безславним кінцем, перебувають під серйозним російським впливом. А якщо розглядати цей аспект, то виступ Венса в Мюнхені набуває ще гіршого значення.

Європейці зіштовхнулись з історичним питанням. Відхід США — як в ідеологічному, так і в прямому сенсі, а також явні наміри Вашингтона маргіналізувати ЄС і виключити його з політичних і оборонних угод — це найбільша проблема. Наскільки це непереборно, ми дізнаємось зовсім скоро.

Правий популізм і націоналізм ослабили ЄС і стали загрозою йому зсередини. Не можна виключати шкідливий вплив Росії. Перше політичне зіткнення в цьому сенсі  настане в Німеччині. Партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD), яка, за словами віце-президента Венса, стала такою собі адресою як для зустрічі, а також темою для згадки в мюнхенській промові, становить реальну загрозу для німецької демократії. Список європейських країн, де набирають популярності та впливу праві націоналісти та популісти, стає довшим.  Нездатність вирішити українську проблему і поступки путінській Росії відкривають «м'яке підчерев'я» Європи — Молдову, Угорщину, Словаччину, — що справляє негативний вплив на більшість країн ЄС.     

Після заяви Венса оперативно виступив і чітко відреагував міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, і його колеги з Польщі Радослав Сікорський і Франції Жан-Ноель Барро та багато інших, які чітко висловилися про нову драматичну ситуацію, а Зеленський повернув ультиматуми. Тому необхідність нової європейської політики стала очевидною. Не тільки в обороні. На порядку денному знову будуть принципи та механізми ухвалення рішень, а також реальні шанси на розширення в осяжному майбутньому.

Міодраг Влахович, перший міністр закордонних справ Чорногорії (2004-06), колишній Посол Чорногорії в США, Канаді, Ісландії та Римі

Фото -  віцепрезидент США Джей Ді Венс, Мюнхенська конференція з питань безпеки, 14 лютого 2025 р./Офіс президента України