Популісти замінюють меритократію чимось набагато гіршим, - Фарід Закарія

Знецінення компетентності є першим кроком для узурпації влади найбагатшими. Про це пише у своїй колонці для видання The Washington Post американський журналіст та інтелектуал Фарід Закарія. Йдеться про те, як американські популісти міняють в США меритократію на плутократію.

Однією з відмінностей між другим і першим термінами президента Дональда Трампа є повномасштабна атака на експертну спільноту. Віцепрезидент Джей Ді Венс закликає нас довіряти своєму здоровому глузду, а не думкам фахівців. Міністр охорони здоров’я та соціальних служб Роберт Ф. Кеннеді-молодший ігнорує думки медичної спільноти з таких питань, як вакцини. Генеральна прокурорка Пем Бонді виганяє з Міністерства юстиції чиновників, які цінують професіоналізм більше, ніж особисту лояльність. Стівен Міллер оголосив війну громадським організаціям. Це частина так званої «американської культурної революції», покликаної дискредитувати інтелектуальну еліту з дипломами, яка, на їхню думку, зараз керує Америкою.

Дійсно, за останні кілька десятиліть в Америці сформувалася меритократія – озброєна дипломами престижних університетів, спеціалізованими навичками та досвідом – яка стала домінувати в бізнесі, уряді, ЗМІ та культурі. Також правда, що меритократія може перетворитися на групу самовдоволених технократів, які втрачають зв’язок із суспільством, з якого вони походять.

Але перш ніж засуджувати, пам’ятаймо, що поява еліти, заснованої на заслугах, є історичним цивілізаційним зрушенням у правильному напрямку. А що ми мали раніше? Мережу старих друзів, в якій правильне прізвище, релігія, університет та членство в клубі гарантували вам шлях до вершин. Мерітократія – хоч і недосконала, вона просувала людей на основі їхніх здібностей та академічних успіхів, залучаючи незаможних, католиків, євреїв, азіатів та афроамериканців до істеблішменту. Вона надавала перевагу компетентності над родовим походженням, досягненнями над родинними зв’язками.

Недоліки меритократії найкраще вирішувати шляхом створення кращого доступу до високоякісної освіти, зменшення кількості механізмів, що не базуються на заслугах, таких як вступ до елітних шкіл та університетів через зв’язки або расові квоти, більш суворого оцінювання та відновлення поваги до непрофесійних робочих навичок. Іншими словами, більший акцент на справжніх заслугах і реальних зусиллях, щоб забезпечити кожному доступ до можливостей.

Але коли праві популісти руйнують меритократію, вони замінюють її чимось старішим, грубішим і більш руйнівним: голою плутократією – правлінням дуже багатих.

Ми маємо найбагатший уряд в історії, у якому працюють мільярдери та мультимільйонери. Величезне багатство зараз вважається єдиною найкращою кваліфікацією для управління чим завгодно. Оскільки Ілон Маск є найбагатшою людиною у світі, він, мабуть, має всі необхідні якості для боротьби з марнотратством у всьому федеральному уряді. Гаразд, він відкинув думку групи експертів, які десятиліттями вивчали, як зупинити поширення СНІДу в Африці. Але сьогодні вважається: «Якщо вони такі розумні, чому вони не багаті?» Сьогодні мільярдери вважаються джерелом мудрості в усіх питаннях. Деякі навіть дають пророчі поради щодо побачень.

Окрім зарозумілості, що стоїть за таким мисленням, існує реальна проблема конфлікту інтересів. У травні криптовалютна компанія, створена Стівом Віткоффом, Трампом та їхніми синами, оголосила, що отримала інвестиції у розмірі 2 мільярди доларів від фірми, контрольованої шейхом Тахнуном бін Заєдом аль-Нахаяном, радником з національної безпеки Об’єднаних Арабських Еміратів. Всього через два тижні Білий дім погодився на план надання ОАЕ доступу до найсучасніших американських чіпів штучного інтелекту, який був узгоджений Тахнуном і підтриманий Віткоффом у Білому домі. Нас просять повірити, що між цими двома рішеннями немає жодного зв’язку.

Одна цифра, безсумнівно, говорить сама за себе. Reuters підрахував, що дохід Trump Organization за перше півріччя 2024 року становив близько 51 мільйона доларів, а за перше півріччя 2025 року – близько 864 мільйонів доларів. Це стрибок приблизно на 1600%.

Щоб дати вам приблизне уявлення про те, наскільки стрімким є цей ріст, чистий дохід Nvidia за цей період зріс приблизно на 44 %.

Візьмемо один майже пародійний приклад плутократичної політики: запланований бальний зал Білого дому вартістю 300 мільйонів доларів, який фінансується приватними донорами, чиї статки значною мірою залежать від федеральних контрактів, регуляторних рішень, антимонопольного законодавства, мит та експортних ліцензій. Трамп каже, що це чудова ідея, оскільки вона «не коштує американським платникам податків ні копійки». Але історія показує, що коли уряд просить великий бізнес про послуги, він натомість надає своїм улюбленцям особливі умови, податкові пільги та регуляторні переваги – і за все це платять платники податків. Фінансування бального залу за рахунок платників податків було б дешевим у порівнянні.

Нинішні технологічні мільярдери радіють доступу, який вони мають до Білого дому. Але вони, безсумнівно, розуміють, що ключ до інновацій в Америці полягає в тому, що вони змогли побудувати свої компанії без будь-якого спеціального доступу, без необхідності задобрювати уряд і без необхідності фінансувати особисті марнославства президента. Ціну за їхній доступ заплатять ті молоді підприємці, які зараз працюють у своїх гаражах і не мають грошей та зв’язків, щоб приєднатися до Клубу мільярдерів Білого дому.

З податковим кодексом, який і без того надає перевагу багатим, сучасна плутократія неминуче перетвориться на нову спадкову еліту, де сім’ї зберігатимуть владу і привілеї протягом поколінь.

Це суперечить американській ідеї. Для Томаса Джефферсона «найціннішим» уроком природи щодо побудови суспільства було те, що воно повинно керуватися «природною аристократією», заснованою на «чеснотах і талантах». Найкращі уряди, пояснював він, обирають лідерів, які відповідають цим критеріям. Неправильною моделлю була «штучна аристократія», заснована на «багатстві та походженні». Він дійшов висновку, що слід вжити заходів, щоб запобігти виникненню такої системи в Америці.

Авжеж.

Фарід Закарія, The Washington Pos