Попіаритись у Ґданську і втекти: Як Садовий поторгував обличчям і мало не дістав по ньому

Шансів потрапити на Конференцію з відновлення України URC-2026 у мера Львова Андрія Садового практично не було. Але він зумів і в новинах під соусом Ґданська засвітитись, і під гарячу руку польських правих політиків втрапити, і вчасно втекти з-під удару. Та чи не переграв у цьому піар-запалі мер сам себе?

Отже, напередодні URC-2026, яка відбувається 25-26 червня у польському Ґданську, новинні стрічки зарясніли бадьорими новинами. Мовляв, ще до старту великої конференції Львів уже наукладав шість нових угод на 2,5 млн євро. «І це лише результати одного дня роботи у Гданську», - хвалився у своєму дописі в соцмережах Андрій Садовий.

Саме з нього і «нарізали» новин і пресслужба ЛМР, і сімейний медіахолдинг Садових, і інші медіа різного калібру. Тому що гарно звучало: «Ще до офіційного старту Конференції з відновлення України Львів провів у Гданську власний Lviv Resilience Day».

І, як кажуть у Львові, «йой, най би було», але…

За цим гарним піар-фасадом захована не надто приємна правда. Вона полягає в тому, що львівського бургомістра на основному заході – URC-2026 – ніхто не чекав. Не було вказано представників львівської влади і серед спікерів заходу, і серед виступаючих на дискусійних та презентаційних панелях Конференції.

Як вдалося дізнатись ЗІФу з власних джерел, які мали відношення до організації URC, в офіційних списках учасників мер Андрій Садовий чи його заступник Андрій Москаленко не зазначені.

Причини цього на поверхні. У влади Львова – відкритий конфлікт із польським підрядником міжнародного проєкту побудови сміттєпереробного заводу. І справа вже перейшла у судову стадію. Ця історія, на жаль, красномовно свідчить про складнощі, з якими можуть стикнутись в Україні іноземні фірми, попри усі оптимістичні декларації місцевої влади.

Але львівські очільники не лише змогли попіаритись на Конференції URC, до якої не мали жодного стосунку. Як звернули увагу польські медіа, під час Lviv Resilience Day (який відбувався у тому ж Ґданську) серед оголошених шести угод з польською стороною Садовий і Ко не підписали жодної.

Зрештою, і підписані домовленості можна було укладати будь-коли і будь-де – схоже, їх просто дуже хотіли приурочити до події. Бо, наприклад, передача трьох теплових насосів чехами для пологового будинку чи меморандум про створення German Desk (третій офіс залучення інвестицій після японського та норвезького – про які спокійно оголошували у Львові) навряд чи потребували виїзду до Ґданська.

«Може це й на краще, бо польська фірма, яка збудувала у Львові сміттєвий завод, довго не може дочекатись оплати», - прокоментував відсутність угод з поляками у мережі Х очільник польського МЗС Радослав Сікорський.

Але Садовий не був би Садовим, якби не спробував посперечатися. Щоправда, випускаючи важливі деталі, через які завод, готовий на 95%, польський підрядник не зміг добудувати. Втім, Сікорський фіналізував цю суперечку, нагадавши, що арбітражні суди існують для того, щоб мирно розв’язувати спори. «Найкращою формою просування бізнесу у своїй країні є добросовісне ставлення до тих, хто вже провадить там бізнес», - наголосив віцепрем’єр та шеф МЗС Польщі.

Ще цікавішим виявився момент, коли Андрій Садовий сам відхрестився від URC-2026. І зробити це його до цього змусили польські політики.

Так лідер PiS Ярослав Качинський назвав мера Львова «бандерівцем» і заявив, що сама його присутність на конференції є демонстрацією того, як має виглядати ставлення до Польщі зі сторони України. А віцеспікер Сейму Кшиштоф Босак написав про мера Львова: «Обережно, шахрай!», зазначивши, що Садовий ігнорує рішення арбітражів щодо незаконності розірвання контракту вартістю 40 млн євро і не виплатив польському підряднику належних грошей. 

На це мер Львова відповів, що у Ґданську його станом на четвер, 25 червня немає, бо він – у Дюссельдорфі. «Наголошую: на офіційних заходах конференції мене справді немає», - відхрестився Садовий. Але при цьому й надалі безсоромно створював видимість своєї причетності до URC-2026, подякувавши Польщі та Ґданську за організацію цієї конференції та зайвий раз нагадавши про «шість угод».

Отже, підсумовуючи історію з Ґданськом, варто відзначити кілька моментів.

Андрія Садового не просто не запросили на URC-2026 – він там і не міг бути присутнім через своє ставлення до європейського бізнесу. Й історія з польським підрядником, на жаль, вкрай негативно говорить про перспективи роботи в Україні. Та й самого мера Львова поляки тепер бачити у себе відверто не бажають.

Те, що Ярослав Качинський назвав Садового «бандерівцем», було спрямовано на польську аудиторію – тут це рівнозначно ворогові. Натомість серед українців це може навпаки – додати мерові очок: мовляв, навіть поляки визнають, який він «патріот» і «націоналіст».

Проведення Lviv Resilience Day напередодні великої конференції з відновлення (із підписанням «інвестиційних угод», участю делегації депутатів ЛМР) є нічим іншим, як створенням ілюзії приналежності до міждержавної події.

Львівські владоможці опинилися в ролі таких собі «рибок-прилипал», які зазвичай супроводжують гігантських китів. І хоча про це ніде не зазначалося, виїзд організованого Садовим «десанту» (уся група депутатів чемненько прозвітувала у своїх фейсбуках про всі підписані мерією угоди), скоріш за все, відбувся за рахунок міського бюджету – бо усе ж «в інтересах міста». Головне – щоб вони потім не забули проголосувати за черговий кредит, який братиме Львів, а віддаватимуть львів’яни.