Молодь, якій не байдуже: чому не варто недооцінювати нове покоління українців

Аліна Янчук

Депутатка Рівненської обласної ради, секретар постійної комісії з питань гуманітарної політики. Співголова та уповноважена депутатської групи з гендерних питань, керівниця Рівненського осередку ГО «Захист Держави»

Повернення незалежності антикорупційних органів — перемога громадянського суспільства, яке не змовчало, не змирилось і знову стало на захист справедливості. Але якщо уважно поглянути на ці події, особливо в регіонах, можна помітити одну важливу річ: ключову роль у цьому процесі зіграла саме українська молодь.

Так, часто можна почути зневажливі репліки на адресу молодого покоління: «вони нічого не розуміють у політиці», «їм байдуже, що відбувається в країні», «тільки в телефонах сидять». Але події останніх тижнів — яскраве спростування цих стереотипів. Так само, як і події попередніх років.

Згадаймо історію. Саме молодь першою вийшла на вулиці в 2000 році під час кампанії «Україна без Кучми». Саме молодь зініціювала Помаранчеву революцію у 2004-му, коли відстоювала чесні вибори. Саме студентство стало першою хвилею Євромайдану у 2013 році — з мирним протестом, який жорстоко розігнали вночі 30 листопада.

І от зараз — знову. Молодь відчула, що червоні лінії перетнуто. І вийшла. Не тому, що всі досконало знали функції та завдання НАБУ чи юридичні функції САП. А тому, що є внутрішнє відчуття межі, після якої починається руйнування довіри до держави. І коли цю межу порушують, саме молоді люди найшвидше реагують, об'єднуються, мобілізуються.

Ці акції не мали політичного забарвлення — вони мали сенс. Вони були про справедливість, про майбутнє, про країну, яка має бути чесною. І тепер ми маємо результат — парламент ухвалив закон, який повертає незалежність антикорупційним органам. Це не перемога влади чи опозиції. Це перемога людей. І, зокрема, — молоді.

Тому всі жарти та глузування про те, що молодь «нічого не шарить» у політиці, мають лишитися в минулому. Молодь не тільки «шарить» — вона діє. І коли потрібно — не роздумуючи бере відповідальність. Бо це — їхнє майбутнє. І вони не дозволять його знищити.

Молодь — це не майбутнє країни. Це її теперішнє. І події довкола НАБУ та САП — ще один доказ цього.