Літати нема за що і на чому - війна зруйнувала цивільну авіацію росії

російська авіакомпанія «азимут» стрімко наближається до банкрутства. За підсумками 2025 року на тлі економічної кризи та падіння реальних доходів населення чистий прибуток перевізника скоротився на 30,9% порівняно з 2024 роком. Валовий збиток зріс у 1,5 раза – до 2,778 млрд рублів, збиток від продажів збільшився на 34,5%, сягнувши 3,608 млрд рублів. Інші доходи скоротилися на 11,3%.

Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України. 

Першопричина колапсу – системна деградація російської економіки, спровокована війною проти України та міжнародними санкціями. Інфляція і зростання цін позбавили значну частину росіян можливості купувати авіаквитки: коли бракує коштів на їжу та одяг, витрати на перельоти скорочуються першими. Попит падає – виручка компанії слідує за ним, 

Становище ускладнює технологічна залежність «азимута» від імпортних комплектувальних. Весь парк перевізника – 19 літаків Superjet 100 – формально є російським продуктом, критично залежним від іноземних деталей. Попри запевнення кремля щодо успішного імпортозаміщення, ефективної альтернативи так і не з'явилося: через санкції та зруйновану логістику обслуговування повітряних суден перетворилося на надзвичайно дороге й тривале завдання. Кожен виліт збільшує діру в бюджеті компанії, а дефіцит запчастин перетворює рейс на смертельну лотерею.

Базування на півдні росії – в аеропортах краснодара та мінеральних вод – перетворилося на додаткову пастку. Через війну регіональні аеропорти або систематично закриті, або працюють з істотними обмеженнями, позбавляючи компанію операційної стабільності.

Єдине, що утримує «азимут» від негайного краху, – державні субсидії з бюджету, виснаженого військовими витратами. Фактично перевізник існує не за рахунок комерційних перевезень, а на штучному підживленні коштами платників податків, більшість з яких літати вже не може собі дозволити. Без цієї підтримки компанія припинила б існування значно раніше, – оскільки самостійно вона не заробляє.

«азимут» став заручником ситуації, на яку не має жодного впливу: постійна невизначеність, військові ризики та закриті аеропорти методично знищують будь-яку перспективу розвитку. І за цю «стабільність» російський бізнес має дякувати виключно путіну.