Де український закон про День пам'яті жертв польського геноциду?

До сьогодні офіційний Київ на рівні законодавства ніяк не відреагував на рішення польського Сейму про запровадження в Польщі 11 липня загальнонаціонального дня пам'яті жертв так званого "геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої польської республіки". Постає закономірне питання: а де наш український "Закон про щорічне відзначення в Україні Дня пам'яті за жертвами польського геноциду проти західних українців у 1930-их і 1940-их роках"?, - про це йдеться у дописі  Миколи Бандрівського, голови Археологічної комісії у Науковому товаристві ім. Т. Шевченка у Європі, працівника Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича.

На своїй сторінці у ФБ науковець розмістив фото жорстоко замордованого українця. Світлина була зроблене у жовтні 1943 року. На тілі чоловіка, що мешкав біля Радехова, 52 колоті рани від багнета.  

Микола Бандрівський дав такий коментрар до фото, на якому зафіксовано жахливий злочин. "Замордований за те, що був українцем... На цій світлині ви бачите мертве тіло молодого українця з-під Радехова на Львівщині. Тіло лежить на боці, а уся спина вкрита ранами. Рани не кровоточать, бо чоловік від жахливого болю вже помер... На його тілі тоді було нараховано 52 колотих ран від багнетів.

Це фото було зроблене у жовтні 1943 року і опубліковано на сторінці 94 у книзі Миколи Лебедя "УПА: Українська Повстанська Армія", частина 1. Сама ж світлина походить із архіву закордонного представництва Української головної визвольної Ради.

Сьогодні наші історичні недруги з-за Сяну чи не щодня цілеспрямовано атакують Україну у різних сферах, звинувачуючи українців у всіх мислимих і немислимих гріхах проти поляків. А, ми - мовчимо... І, на всі ці дикі закиди від польського уряду, ніби води у рот набрали...

Адже, до сьогоднішнього дня офіційний Київ ніяк (законодавчо) не прореагував на рішення польського Сейму про запровадження в Польщі 11 липня загальнонаціонального дня пам'яті жертв так званого "геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях другої польської республіки". Виникає закономірне питання: а, де наш український "Закон про щорічне відзначення в Україні Дня пам'яті за жертвами польського геноциду проти західних українців у 1930-их і 1940-их роках"..?

...Якщо і на цей раз українці мовчатимуть щодо недавнього прийняття польським Сеймом закону про відзначення "геноциду, вчиненого ОУН і УПА...", то - гріш нам всім ціна. І, в такому разі ми справді не гідні - як й передрікав Шевченко - слави наших пращурів, які все ще з надією дивляться на нас із Потойбіччя...".