Імітація переговорів, Моді проти путіна і прихована мобілізація, - огляд політики росії

Аналіз новин переговорного треку за минулий тиждень

Вочевидь, головною зовнішньополітичною темою останнього тижня було формальне відновлення переговорного треку щодо завершення війни. 5 вересня спецпосланці Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер провели в москві переговори з путіним. Вже наступного дня американці вперше за всю війну приїхали до Києва, де відбулося три раунди переговорів, а до третього з них долучилися радники з нацбезпеки Німеччини, Франції та Британії. 8 вересня відбулася телефонна розмова путіна й Трампа, а вже 9 вересня Пєсков заявив про готовність кремля повернутися до тристороннього формату. За словами керівника Офісу президента Кирила Буданова, наступний раунд у форматі Україна–США–рф готують на жовтень.

Нагадаємо, що вся російська стратегія в контактах з американцями останній рік будувалася на одному завданні – створити в очах адміністрації Трампа картинку, за якої москва не виглядала б перешкодою для мирного процесу, при цьому маючи можливість й надалі продовжувати війну проти України. Саме тому, коли пропозиція контактів надходить від американської сторони, у кремля фактично немає можливості відмовитися, адже будь-яке «ні» одразу руйнує цю конструкцію. Фактично це ми й побачили на прикладі останніх заяв зі сторони російської влади, і в тому, що росія погодилася на потенційне відновлення тристороннього формату навіть без будь-яких умов, хоча ще навесні москва наполягала, що без виведення ЗСУ з Донбасу новий раунд не має сенсу.

Однак ще однією ключовою новиною тижня, пов’язаною з мирним процесом, стало потенційне винесення на голосування у Палаті представників санкційного законопроекту Ліндсі Грема, який передбачає санкції проти росії та мита щодо тих тих країн, які купуватимуть її енергоресурси. Вочевидь, що росіяни цього б не хотіли, а отже рішення американської сторони означає, що в ході останніх контактів директора ЦРУ Джона Реткліффа, а також внаслідок турне Віткоффа з Кушнером, у Вашингтоні, ймовірно, зрозуміли дві речі. Перше: ультимативна позиція путіна залишається без жодних змін. Друге, і головніше: він не має наміру йти на компроміси, оскільки не усвідомлює реального стану ані російської економіки, ані ситуації на фронті.

Саміт БРІКС у Нью-Делі

11-13 вересня в індійській столиці відбувся 18-й саміт БРІКС, у якому путін вперше з 2022 року взяв особисту участь за межами росії. Окрім нього до Нью-Делі приїхав й Сі Цзіньпін, на додачу до низки інших іноземних лідерів. Вони ухвалили 45-сторінкову Нью-Делійську декларацію, у якій засуджується одностороння агресія з боку будь-якої держави, проте без згадки конкретних країн, міститься заклик до «максимальної стриманості» на Близькому Сході, вимога структурного оновлення Ради Безпеки ООН та положення про розширення розрахунків у національних валютах.

Але дійсно важливим для нас є те, що сталося напередодні відкриття саміту. 11 вересня Нарендра Моді провів із путіним 45-хвилинну зустріч, під час якої вкотре публічно закликав його розпочати переговори щодо завершення війни, наголосивши, що діалог і дипломатія є правильним шляхом вирішення конфліктів, а Індія готова підтримати мирні зусилля.

Фактично це вже вдруге приблизно за тиждень, коли індійський прем'єр говорить це кремлівському очільнику прямо в очі. Попередній раз був на саміті ШОС у Бішкеку. Вочевидь, що путіну вкрай некомфортно перебувати в становищі, коли важливі економічні партнери росії публічно вимагають від нього завершення війни. На зустрічі з путіним Моді окремо порушив питання безпеки судноплавства та індійських моряків у Чорноморському регіоні, адже нещодавно в результаті російських ударів по цивільних суднах у Чорному морі загинули щонайменше п'ятеро індійських моряків.

Що ж до самого саміту, то на ньому ми бачили фактичне зіткнення двох різних порядків денних. Індія, як головуюча країна, намагалася представити організацію не як інструмент “протидії Заходу”, а скоріше як майданчик для торгівлі та в цілому економічної взаємодії. Моді прямо заявив, що БРІКС «не спрямований проти будь-кого». Натомість путін із тієї ж трибуни виступив із традиційною антизахідною промовою про “колоніальне мислення Заходу”, тарифні війни, нелегітимні санкції та економічний диктат.

Нагадаємо, що у 2024 році росія головувала в БРІКС і весь той рік системно, але невдало намагалася просувала в організації лінію на побудову “альтернативи Заходу”, наприклад створення платіжної системи BRICS Pay чи навіть окремої валюти. Це важливо тому, що в поточній декларації було заявлено про те, що платіжна робоча група БРІКС «вивчала сумісність» трансграничних платіжних каналів і систем обміну повідомленнями, що, вочевидь, є фактичним відкиданням подібних ідей та провалом російського лобіювання на поточному етапі.

Рекордні фінансові витрати москви на війну проти України

Минулого тижня експерти «Української призми» вже проаналізували поглиблення проблем із дефіцитом російського бюджету на регіональному рівні та неспроможність регіонів забезпечувати навіть базові видатки на охорону здоров'я. Іншим виміром стало традиційне використання механізму прихованої емісії цб рф за допомогою аукціонів ОФЗ для покриття зростаючих потреб бюджету. Цього ж тижня за новими даними російського мінфіну, у січні-серпні 2026 року дефіцит бюджету досяг 5,8 трлн рублів, або 2,5% ВВП. Водночас у серпні бюджет продемонстрував профіцит у 660 млрд рублів, що є найбільшим показником із серпня 2025 року. Однак такий «стрибок» став можливим передусім завдяки дивідендним виплатам з боку великих державних компаній та банків за підсумками прибутків попереднього року, що дозволило тимчасово «перекрити» місячний розрив.

Паралельно за перше півріччя 2026 року росія витратила на війну проти України рекордні 10,7 трлн рублів. Порівняно з аналогічним періодом 2025 року витрати на армію зросли на 30%, а порівняно з першим роком повномасштабної війни військові видатки збільшилися на 285%. За підсумками перших шести місяців на «воєнну машину» припало 43,8% усіх видатків федерального бюджету рф.

На такому тлі москва дедалі активніше використовує золото як джерело покриття бюджетного дефіциту. За даними World Gold Council, у II кварталі 2026 року цб рф продав 21,77 тонни золота, ставши найбільшим продавцем цього металу серед банків світу. Станом на 1 серпня золотий запас рф скоротився до 73,2 млн тройських унцій, що є мінімальним рівнем з 2020 року. Російський експорт золота дедалі більше переорієнтовується на Китай: за перші сім місяців 2026 року до Гонконгу надійшло 100 тонн золота, що втричі більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Центробанк рф зупинив зниження ключової ставки. Набіулліна перекладає відповідальність на уряд

11 вересня центробанк рф ухвалив рішення зберегти ключову ставку на рівні 14% річних, перервавши тим самим цикл із восьми поспіль знижень, який тривав від літа 2025 року з позначки 16%. Наступне засідання заплановане на 23 жовтня. Офіційною причиною регулятор назвав ситуацію на паливному ринку, яка призвела не лише до зростанні цін на бензин, але й посилення інфляції в діапазоні 5-6% на рік. Так, у власному прес-релізі центробанк прямо вказав на зростання проінфляційних ризиків через тимчасове вибуття виробничих потужностей, особливо в нафтовій промисловості.

Проте найважливішим тут є не саме рішення, а його час. Воно ухвалене рівно за тиждень до так званих виборів до держдуми, і вочевидь у цій ситуації путіну було б вкрай необхідно продемонструвати позитивну динаміку в економіці, для чого цілком вистачило б навіть символічного зниження на 25 базисних пунктів. Центробанк же не зробив навіть цього. Це означає, що потенційно навіть наявність політичної потреби не дозволяє російській владі йти на подальше пом’якшення ключової ставки.

Ще одним показовим моментом стала відповідь Ельвіри Набіулліної на запитання про вплив на політику центробанку ситуації з бюджетом. За її словами, центробанк зсунув траєкторію ключової ставки на 2027 рік відразу на два процентні пункти через те, що дефіцит бюджету рф на найближчі три роки знижуватиметься дуже повільно. Згідно з прогнозів самого російського центробанку, це 2% ВВП у 2026 році, 1% у 2027-му та 0,5% у 2028-му. Фактично це публічне перекладання відповідальності на російський бюджетний блок, адже таким чином центробак прямо заявляє, що кредити в країні будуть дорогими через те, що уряд занадто повільно скорочує дефіцит.

Не менш цікавим стала заява Набіулліної про те, що центробанк закладає у свій базовий прогноз поступове відновлення нафтопереробних потужностей до кінця 2026 року. До того ж вона прямо зазначила, що розраховує на ефективність заходів уряду та самих компаній. Іншими словами, російський центробанк будує власну стратегію, оперуючи публічною картинкою, яку нещодавно путін озвучував путін, говорячи про нібито відновлення 90% пошкоджених НПЗ. При цьому ні для кого не є секретом, що слова кремлівського очільника абсолютно не відповідають дійсності. Таким чином Набіулліна й у цьому питанні переклала всю відповідальність за макроекономічну стабільність на уряд та нафтові компанії. Найбільш ймовірно, що ми спостерігаємо спробу політичного самозахисту від Набіулліної на випадок жорсткого погіршення фінансово-економічної ситуації в росії.

Актуальна ситуація навколо прихованої мобілізації в росії

Цього тижня ми продовжили спостерігати й за темою мобілізації в росії. По-перше, російська влада стабільно продовжує її заперечувати. Так, 10 вересня заступник голови радбезу рф Дмітрій Мєдвєдєв в інтерв'ю газеті «ведомости» заявив, що в країні «немає потреби в мобілізації», повторивши позицію, яку раніше озвучував і сам путін. Паралельно видання The Moscow Times повідомило, що у 2026 році практика видачі мобілізаційних приписів набула масового характеру: за оцінкою керівника юридичного відділу «Школи призовника» Тимофєя Васькіна, такі документи могли отримати вже кілька сотень тисяч росіян. Фактично йдеться про попередню адміністративну підготовку, яка дозволить швидко призвати необхідну кількість людей.

Нагадаємо, чому кремль так наполегливо тримається цієї лінії. Досвід часткової мобілізації 2022 року залишається однією з найболючіших точок режиму, а традиційною практикою російської влади є ухвалення непопулярних рішень у сприятливому «вікні» одразу після проведення «виборів». Саме тому публічні заперечення звучать зараз особливо синхронно.

Однак простір для відтягування рішення звужується, і показує це арифметика контрактного набору. За новими даними Яніса Клюге, у січні-серпні 2026 року контракти з міноборони рф уклали близько 234 тисяч росіян, що на 10% менше, ніж торік, а в серпні темпи були нижчими вже приблизно на 20%. І це попри те, що середній розмір одноразової виплати за підписання контракту досяг рекордних майже 1,8 млн рублів. Таким чином ми бачимо, що збільшення виплат вже не дозволяє автоматично збільшувати й кількість контрактників. Ключовим же є співвідношення з втратами: російська армія отримує близько тисячі нових контрактників щодня, проте протягом останніх двох місяців втрати російського угруповання перевищували цей приплив приблизно на 6 тисяч осіб.

Таким чином, ймовірно, що кремль намагається відтягнути момент прийняття політично небезпечного рішення, паралельно готуючи систему для виконання будь-яких рішень путіна.