Диверсії проти оборонної промисловості Європи: російський слід

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Підконтрольна російським спецслужбам структура Global Citizens Against War 1984, за даними журналістських розслідувань, може бути пов’язана з серією диверсій проти підприємств оборонної промисловості в Європі. Йдеться, зокрема, про пожежу на підприємстві WB Electronics у польському місті Скаржисько-Кам’янa та спробу підпалу заводу української компанії Skyeton у Словаччині.

Пожежа на підприємстві WB Electronics завдала, за попередніми оцінками, збитків приблизно на 15 млн злотих (3,7 млн євро). Завод є важливою ланкою польського виробництва безпілотних систем FlyEye та баражуючих боєприпасів Warmate, які використовують збройні сили Польщі та України. Польське Агентство внутрішньої безпеки розглядає інцидент як можливий акт диверсії, інспірований іноземною розвідкою.

Кількома днями раніше словацькі спецслужби запобігли спробі підпалу підприємства української компанії Skyeton. У межах операції було затримано громадянина України та двох громадян Латвії. Відповідальність за обидва інциденти взяла на себе раніше невідома структура Global Citizens Against War 1984, яка позиціонує себе як міжнародний антивоєнний рух і заявляє, що підприємства, продукція яких постачається в зони конфліктів, є законними цілями.

Цифрові ознаки російського зв’язку

Розслідування словацького порталу Aktuality.sk та The Insider, на яке посилалося польське видання Niezalezna.pl, виявило низку цифрових та інших ознак, що можуть свідчити про російське походження або координацію діяльності цієї структури. Зокрема, в Instagram-акаунтах групи залишилися елементи російськомовного інтерфейсу. Аналіз вихідного коду вебсайту також виявив використання шрифту YS Text, розробленого та використовуваного російською технологічною компанією «Яндекс». Окремі ознаки вебсайту та його технічної структури, за даними журналістів, вказують на використання інструментів автоматизованого створення контенту та штучного інтелекту.

Сумнів викликають і біографії двох осіб, представлених на сайті як члени команди організації. Один із них — нібито поляк Роберт Левановський, інший — серб Стефан Іліч. Журналісти не виявили переконливих незалежних підтверджень існування цих людей. Біографічні дані також містять суперечності. Наприклад, зазначається, що Левановський проходив дворічну службу в польській армії у 2007–2009 роках, хоча на той час строкова військова служба в Польщі тривала значно менше.

За даними розслідування, сайт організації був створений із використанням конструктора Wix та інструментів штучного інтелекту. Сукупність цих ознак дає підстави припускати, що Global Citizens Against War 1984 могла бути створена не як реальний громадський рух, а як цифрова структура прикриття.

Особливе значення має характер публічної комунікації групи. Вона використовує пацифістську риторику, водночас виправдовуючи атаки на підприємства оборонної промисловості. Така конструкція дозволяє створити видимість незалежної громадянської ініціативи та водночас приховати можливе іноземне походження операцій.

Якщо зв’язок із російськими спецслужбами буде підтверджений, то йдеться про відому для російських гібридних операцій модель: використання формально незалежних структур для маскування діяльності державних або пов’язаних із державою суб’єктів.

У цьому випадку інформаційна платформа може виконувати одразу кілька функцій — брати на себе відповідальність за диверсії, формувати альтернативну версію їхнього походження та знижувати ризик прямої участі Росії.

Не менш важливим є використання штучного інтелекту для створення цифрової інфраструктури та фальшивих ідентичностей. Це істотно знижує вартість і час, необхідні для формування правдоподібного прикриття. Подібні інструменти можуть використовуватися не лише для створення сайтів, а й для генерації біографій, фотографій, текстів та інших елементів, необхідних для імітації діяльності реальної організації.

Іншим важливим елементом цієї моделі є залучення іноземних виконавців. Замість безпосередньої участі російських оперативників, диверсійні завдання можуть передаватися особам, яких легше завербувати та використати як виконавців. Це створює додатковий рівень дистанції між організаторами операції та безпосередніми учасниками. За даними європейських розслідувань російської диверсійної активності, для вербування потенційних виконавців можуть використовуватися Telegram, а також анонімні сегменти мережі. Особливу увагу вербувальники приділяють людям, які перебувають у складному фінансовому становищі або мають інші вразливості. У разі затримання таких виконавців російська сторона отримує можливість заперечувати будь-яку причетність і водночас поширювати версію про самостійну діяльність радикальних груп.

Географія та характер інцидентів дозволяють розглядати їх не лише як окремі кримінальні епізоди, а й як потенційні елементи ширшої кампанії тиску на європейську оборонну промисловість.

Об’єктами атак стають підприємства, пов’язані з виробництвом безпілотних систем та боєприпасів, які мають безпосереднє значення для військової підтримки України. У цьому контексті потенційними цілями є не лише фізичне пошкодження виробничих потужностей, а й порушення логістичних ланцюгів, затримка поставок, підвищення витрат на безпеку та створення додаткових ризиків для компаній, які розширюють виробництво в Європі.

Особливо показовими є публічні погрози на адресу Німеччини та майбутнього заводу ракет компанії Covenant поблизу Лейпцига. Якщо такі погрози супроводжуватимуться новими диверсіями, це може свідчити про спробу сформувати превентивний психологічний тиск на європейські оборонні компанії та інвесторів.

Пожежа на підприємстві WB Electronics у Польщі, спроба підпалу заводу Skyeton у Словаччині та погрози щодо майбутніх оборонних виробництв у Німеччині формують картину, яка заслуговує на розгляд у контексті ширшої російської гібридної кампанії проти європейської оборонної промисловості.

Ключовою особливістю цієї моделі є поєднання фізичної диверсії, залучення іноземних виконавців та інформаційного прикриття через псевдо антивоєнні структури. Використання штучного інтелекту додатково спрощує створення таких організацій та фальшивих ідентичностей, ускладнюючи встановлення їхніх реальних організаторів.

Для європейських держав це означає, що захист оборонного виробництва більше не може обмежуватися фізичною охороною підприємств. Необхідні одночасно контррозвідувальні заходи, кіберзахист, перевірка цифрових структур, моніторинг каналів вербування та швидка координація між спецслужбами країн НАТО та їхніх партнерів.

Основний ризик полягає не лише у фізичному пошкодженні окремих підприємств. Російська стратегія може бути спрямована на створення системного відчуття небезпеки навколо європейських оборонних інвестицій. Якщо така тактика стане масштабнішою, її наслідком може бути не тільки тимчасове скорочення виробництва, а й стримування приватного капіталу від участі у проєктах, необхідних для довгострокового посилення обороноздатності Європи та військової підтримки України.

Російська диверсійна активність у Румунії та нові інциденти в Болгарії

Водночас російські спецслужби, за даними румунських правоохоронних органів, намагаються розширити розвідувально-диверсійну діяльність на територію держав-членів НАТО. Черговий такий випадок було викрито в Румунії, де Служба розвідки Румунії (SRI) у співпраці з Міністерством внутрішніх справ та партнерськими спецслужбами запобігла операції, яку румунська сторона пов’язує з Російською Федерацією.

За даними SRI, фігурантом розслідування був громадянин Росії, який проживає в Румунії та перебував під наглядом спецслужби з лютого 2026 року. Слідство задокументувало його діяльність зі збору інформації, фото- та відео фіксації стратегічних об’єктів. Серед них — центри зв’язку, військові бази, які використовуються силами НАТО, об’єкти системи національної оборони та безпеки, а також критична інфраструктура. Особливу увагу привертає фіксація українських транспортних літаків «Антонов», що може свідчити про інтерес російської сторони до логістичних маршрутів, пов’язаних із підтримкою України. За версією слідства, підозрюваний отримував завдання від російських кураторів і використовував зашифровані канали зв’язку.

Російська активність була зафіксована не лише в Бухаресті, а й у повітах Клуж, Констанца, Келераш та Ілфов. Систематичний збір інформації про військові об’єкти, переміщення персоналу та техніки, а також діяльність багатонаціональних сил може мати значення далеко за межами звичайного шпигунства.

Якщо висновки румунського слідства будуть підтверджені, така діяльність могла бути спрямована на картографування військової та логістичної інфраструктури НАТО, визначення потенційно вразливих об’єктів і підготовку можливих майбутніх операцій. Саме поєднання розвідувального збору даних із підготовкою до диверсій є одним із найбільш небезпечних аспектів російської гібридної діяльності в Європі.

Румунський випадок також демонструє характерну для російських операцій модель використання осіб, які проживають за межами Росії. Залучення громадян третіх країн або росіян, які постійно перебувають у Європі, дозволяє організаторам дистанціюватися від безпосередніх виконавців і ускладнює встановлення ланцюга командування. Для держав НАТО це означає необхідність розглядати подібні епізоди не як ізольовані випадки шпигунства, а як потенційні складові довгострокової кампанії зі збору інформації про військову інфраструктуру Альянсу.

На цьому тлі додаткової уваги потребує серія інцидентів на об’єктах болгарської компанії EMCO, що займається торгівлею зброєю. Вночі сталася масштабна пожежа на складі зброї поблизу села Царева Ливада в області Габрово.

Це вже другий подібний інцидент на об’єктах компанії протягом кількох тижнів. Болгарські органи влади розслідують причини вибуху та пожежі. EMCO очолює болгарський підприємець Еміліан Гебрев, чиї підприємства вже тривалий час перебувають у центрі уваги болгарських та міжнародних розслідувань щодо можливих російських операцій.

Контекст попередніх випадків робить подію безпеково значущою. У 2024 році болгарська влада видала ордери на арешт шістьох громадян Росії, яких підозрюють у причетності до вибухів на складах EMCO. За даними болгарської прокуратури, у 2011–2020 роках на цих об’єктах зберігалися боєприпаси, призначені, зокрема, для експорту до України та Грузії. Попередні розслідування також пов’язували вибухи на болгарських складах зі спробою отруєння Еміліана Гебрева у 2015 році та вибухами на складах боєприпасів у Чехії у 2014 році. Москва відкидала звинувачення у причетності до цих операцій.

Розширення географії гібридної загрози

Румунський і болгарський випадки мають різний юридичний та оперативний статус, але їх об’єднує важливий фактор: увага до військової та логістичної інфраструктури на східному фланзі НАТО.

Румунія має стратегічне значення для військової присутності Альянсу в Чорноморському регіоні та є одним із ключових транзитних напрямків для підтримки України. Болгарія, своєю чергою, має важливе значення для чорноморської безпеки та регіональної оборонної промисловості. Саме тому розвідувальна активність, диверсії або спроби їх здійснення в цих країнах потенційно можуть впливати не лише на національну, а й на ширшу регіональну безпеку.

Головна зміна полягає в тому, що російська гібридна активність дедалі більше переміщується від інформаційних і кібероперацій до фізичного впливу на об’єкти, пов’язані з обороною, логістикою та критичною інфраструктурою.

Розвідувальний збір даних може виступати підготовчим етапом для майбутніх диверсій, тоді як самі диверсійні операції здатні створювати додаткові витрати, затримки та психологічний тиск на держави, компанії й суспільства.

Для НАТО це означає необхідність посилення контррозвідувальної взаємодії, обміну оперативною інформацією та захисту військових і цивільних об’єктів, які мають значення для підтримки України. Особливо важливо виявляти зв’язки між окремими епізодами, оскільки їхня справжня стратегічна значущість може бути очевидною лише в сукупності.

Румунський випадок демонструє, що російська розвідка прагне отримувати детальну інформацію про військову інфраструктуру НАТО та логістичні маршрути. Болгарські інциденти, незалежно від остаточних висновків слідства щодо причин останньої пожежі, нагадують про вразливість оборонних об’єктів у регіоні.

Таким чином, перед країнами НАТО постає вже не лише завдання протидії окремим агентам чи диверсійним групам. Йдеться про необхідність системної адаптації до моделі гібридної війни, в якій розвідка, вербування виконавців, диверсії, інформаційні операції та тиск на оборонну промисловість можуть бути взаємопов’язаними елементами однієї кампанії.

Фото - ілюстративний колаж\gettyimages.com