Бензин закінчується, росіяни тікають, а кремль заманює хунту М’янми, - огляд політики росії

росія входить у нову хвилю внутрішніх та зовнішньополітичних проблем: у десятках регіонів загострюється дефіцит бензину, водночас кремль намагається стримати панічні настрої населення на тлі страхів нової мобілізації.  При цьому москва і далі вдається до жорсткої риторики, коли мова йде про мирні переговори. Водночас путін поглиблює співпрацю з військовою хунтою М’янми, просуваючи енергетичні та інфраструктурні проєкти як частину формування антизахідного блоку, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Друга хвиля паливної кризи в росії

Новини останнього тижня дозволяють нам говорити про повноцінний початок другої хвилі дефіциту палива по всій росії, а також те, що ця проблема фактично набула системного характеру. За даними російських профільних сервісів, бензин був у наявності приблизно на 28% російських АЗС проти 41% тижнем раніше, при цьому обмеження на продаж бензину фіксувалися у 58 із 89 регіонів.

Головна відмінність цієї хвилі від червневої полягає в природі самої кризи. Так, за звичайного сценарію ціни на паливо мали б продовжувати зростати разом зі зростанням дефіциту. Натомість з початку серпня ціни на бензин в середньому впали на 20%. Це означає, що сам ціновий фактор вже не є сигналом для аналізу. Судячи з усього, російська влада намагається виключно адміністративно вирішити проблему, розподіляючи бензин за пріоритетом між різними споживачами. Це означає, що криза перейшла у фізичну форму. І це, вочевидь, для влади є набагато більш важким сценарієм, ніж звичайне зростання цін.

Разом із цим, для України подібні новини важливі в першу чергу через їхній вплив на фінансові спроможності кремля. Нагадаємо, що за даними видання Reuters, протягом липня експорт нафтопродуктів скоротився на 33% порівняно з червнем, а з початку року, за підрахунками Bloomberg, експорт впав приблизно на 700 тис. барелів на добу, тобто на 23%.

Принципово тут те, що експорт нафтопродуктів приносить російському бюджету більше податків, ніж звичайний продаж сирої нафти. В результаті ж втрат від ударів по НПЗ, росія змушена вивозити сировину замість продуктів з доданою вартістю. До цього додаються випадання акцизів і ПДВ на внутрішньому ринку, зниження податку на прибуток заводів, що простоюють, заборона експорту нафтопродуктів як відмова від валютної виручки та зростання демпферних виплат, які лише за перше півріччя перевищили 700 млрд рублів.

Таким чином продовження дефіциту, а також погіршення цієї проблеми означатиме й погіршення загальної економічної ситуації. У цьому контексті доволі показовим стало рішення уряду про заборону експорту бензину до 31 січня 2027 року. Це означає, що кремль вже не розраховує на нормалізацію ситуації протягом наступних місяців.

При цьому слід брати до уваги і фактор необхідності проведення планових ремонтів на НПЗ, які після початку активної кампанії українських ударів не проводилися. Оскільки їх проведення саме по собі є обов’язковим, то продовження атак на НПЗ потенційно призведе до набагато гіршого дефіциту, ніж ми спостерігаємо на сьогодні, адже заводи будуть зупинятися не через атаки БПЛА, а фактично через відсутність ремонтів.

Путін намагається завадити паніці росіян через потенційну мобілізацію

Наступною важливою подією тижня став ряд заяв, зроблених путіним 19 серпня, під час проведення засідання ради зі стратегічного розвитку та національних проектів. Її в цілому можна розділити на дві важливі складові.

Першою стала економічна складова, яка лише зафіксувала масштаб проблем із бюджетом. Так, на цьому засідання міністр фінансів Антон Сілуанов доповідав окремо про збалансованість бюджетів суб'єктів федерації у 2026–2029 роках. І ключовим рішенням стало перенесення термінів погашення регіонами бюджетних кредитів за межі 2030 року. Це означає, що російські регіони потенційно просто не спроможні виплачувати ці кредити.

Також важливою стала окрема заява путіна, який, звертаючись до влади регіонів, вказав на необхідність заздалегідь готуватися до повернення російських військовослужбовців після завершення війни. Вочевидь, це не є сигналом того, що путін вирішив найближчим часом зупинити війну проти України, натомість риторика кремля прямим чином демонструє його бажання продовжувати бойові дії. А тому найбільш ймовірно, що таким чином путін вирішив відреагувати на цілий ряд останніх новин, які демонструють страх росіян щодо питання потенційного оголошення другої хвилі мобілізації.

І таких сигналів багато. Так, за даними федеральної митної служби, 15 та 16 серпня через пункт пропуску «Верхній Ларс» на кордоні з Грузією щодня виїжджало понад 19 тисяч людей, а 18 серпня – понад 20 тисяч, причому сама служба назвала цей пасажиропотік рекордним. Кількість запитів «квартири в Єревані» у липні перевищила показники перших тижнів повномасштабного вторгнення, а запит «переїзд» сягнув 809,9 тисячі за місяць, що також є максимумом з часів оголошення першої хвилі мобілізації.

Паралельно провладна соціологічна служба «фом» зафіксувала тривожні настрої росіян на рівні 57%, що є максимумом майже за чотири роки, а індекс задоволеності життям провладного «вциом» у липні впав до мінімуму з 2011 року.

Вочевидь, що для кремля це є подвійною проблемою. З одного боку, кожен виїзд чоловіка призовного віку є потенційно втраченим мобілізованим. З іншого, чергова картинка черг на кордоні, яка стала б повторенням аналогічної ситуації 2022 року, за місяць до “виборів” є саме тим медійним образом, якого влада прагне уникнути найбільше. Таким чином путін, найбільш ймовірно, намагається за рахунок тези про повернення російських солдатів з фронту заспокоїти власне населення.

Чергове загострення риторики кремля щодо мирних переговорів

Протягом останнього тижня російська влада зробила три послідовні заяви стосовно мирних переговорів, які фактично демонструють подальше загострення кремлівської риторики та позиції стосовно мирних переговорів.

Так, 14 серпня Сєргєй Лавров заявив, що зупинку війни по лінії зіткнення «неможливо розглядати», і засумнівався в доцільності чергового візиту американських переговорників. 18 серпня помічник путіна Юрій Ушаков прямо виключив заморозку конфлікту по лінії фронту. 21 серпня заступник глави МЗС Сєргєй Рябков заявив, що росія готова розглядати будь-які пропозиції лише за умови, що вони “відповідають цілям, поставленим путіним”, і враховують ситуацію «на землі».

При цьому в черговий раз виникла парадоксальная ситуація, адже водночас із подібною радикальною риторикою Рябков заявив про продовження активної роботи між США та росією по лінії адміністрацій та спецслужб. В цьому контексті експерти Української призми продовжують розглядати загальну ситуацію з погляду намагань кремля “повернути увагу” адміністрації Дональда Трампа.

Нагадаємо, що російська стратегія полягала в тому, щоб вести розмову виключно з Вашингтоном, повністю виключаючи Україну та Європу як суб'єктів. Паралельно москва намагалася змістити фокус американської уваги з врегулювання війни на двосторонні відносини, зокрема за допомогою різних проектів та спільного заробітку, що пояснювало постійні поїздки Кіріла Дмітрієва з пакетами економічних пропозицій.

Подібні ж жорсткі російські заяви в цю схему вбудовуються природно, адже кремль намагається повернути США до власного формату діалогу, який у російському розумінні спирається на домовленості, досягнуті торік на Алясці. Проблема в тому, що ці домовленості мертві, і держсекретар Марко Рубіо це вже прямо підтвердив, заявивши про необхідність нових ідей. Москві ж потрібне протилежне, а саме підтвердження, що їхній «дух Анкориджа» живий, і коли інформаційне підтримання теми не дає результату, риторика закономірно стає все більш жорсткою. Адже з точки зору кремля це майже єдиний спосіб знову змусити американську сторону хоч якось реагувати.

Зустріч путіна з лідером військової хунти М’янми

Наступною суттєвою подією останніх днів стала зустріч між путіним та лідером “лідером” М’янми Мін Аун Хлайном. Нагадаємо, що Мін Аун Хлайн очолює військову хунту, яка прийшла до влади внаслідок перевороту 2021 року, і для нього серія зарубіжних візитів є способом отримати підтвердження статусу після формального перетворення на “президента” у квітні 2026 року.

Переговори тривали понад три години, за їх підсумками підписано понад десять угод, серед яких спільна декларація про протидію санкціям та протокол про довгострокові поставки скрапленого газу. При цьому путін знову згадав про майбутнє будівництво російської АЕС та НПЗ на території М’янми, а також запропонував російську участь у проведенні геологічної розвідки та видобутку вуглеводнів на шельфі.

В цілому подібний набір путінських пропозицій є стандартним для кремля. Ми постійно чуємо від москви в ході її переговорів з різними країнами світу про будівництво АЕС, участь у видобутку різноманітних копалин та “спільну протидію” західним санкціям. Цього ж разу візит звівся до трьох чинників: взаємної легітимації, потенційного бажання москви отримати “свій голос” в АСЕАН, у випадку відновлення повноцінної участі М’янми в організації, а також продовження спроб москви розбудовувати такий собі “антизахідний світопорядок”.

Крім цього, слід пам’ятати, що усі перелічені “проекти” є не експортом ресурсів, за який росія отримує кошти, а експортом інфраструктурних зобов'язань, у які потрібно вкладати кошти. Схеми фінансування оголошено не було, проте, судячи з усієї попередньої практики кремля, найімовірніше йдеться про російські державні кредити. При цьому стратегія москви залишається сталою. В ній економічна доцільність фактично є другорядною, а первинним же залишається політичне прив'язування держави до себе, адже будівництво АЕС чи НПЗ створює багаторічну залежність від російських технологій та обслуговування. Проблема для самого кремля полягає в тому, що така політика є складною у реалізації при поточних економічних реаліях та потребі знаходити кошти для покриття величезного дефіциту бюджету.