Грузинські граблі для України?!

ОКРЕМА ДУМКА 12.09.2017 Коментарі 1
Навіть маючи що сказати, я не хотів писати про приїзд Саакашвіллі до доконаного моменту, адже все таки думав, що країна, яка пройшла Майдан, Крим і війну на Донбасі не допустить чогось подібного. Але, результат прямо протилежний моїм сподіванням.

Для початку поясню – я не був противником Саакашвіллі і не є палким прихильником сьогоднішньої влади, який підтримує всі її рішення. Я – прихильник України як демократичної та правової держави, і всі подальші судження будуть виходити саме з такої позиції. І позавчорашній «прорив» породив в мене декілька питань:

Питання №1. Чому українці не вилікуються від ідеалу «месії»?

Скільки наш багатостраждальний народ має наступити на ті ж граблі, щоб у свідомості щось перемкнулося, щоб усвідомити, що не можна канонізувати політиків, хто б вони не були? Була у нас месія – льотчик, яка мала прийти і навести порядок в Україні. Розчарувалися, як тільки вона почала говорити.  У всій цій історії з Надею я бачу політичну перемогу Петра Порошенка і важливий урок для українського народу. Потрібно розуміти, що президент має всі засоби для того щоб дізнатися про людину все, що її характеризує, тим більше про військового. Тобто Петро Порошенко точно знав хто така Надя, про її минуле, «подвиги» і яку небезпеку вона несе для України. Але на фоні Наді активно почали піаритися всі, кому не лінь,  а найбільше політичні опоненти. Народ Надю вважав за таку собі політичну месію, ідеал української політики, патріотизму. І жодні розповіді і доводи президента не переконали б народ в протилежному. Але президент нікого не переконував, він підіграв, відправив за Надею «Борт № 1» і просто дав їй говорити. І народ прозрів, отримав свій холодний душ. Навіть колеги військові Надю не підтримують. А політики або від неї відхрестилися, або просто не хочуть згадувати про неї. Навіть Юлія Тимошенко, яка поки Надя була в Росії, на її імені піднімала собі рейтинги по повній, від неї відреклася, хоча сама і створила Надю як політичну фігуру і частково також несе відповідальність за дії і слова Савченко та їх негативний вплив для України. Здавалося народ отримав цінний урок щодо покладання на політиків великих надій.    

Але як бачимо урок не був засвоєний… Тепер у нас грузинський месія, якого «переслідує» влада. Хоча як переслідує – відповідно до букви закону. Але це вже інше питання. А в підсумку – очікуємо нового розчарування, нового зневірення і напевно знов не засвоєного уроку.

Питання № 2. Про методи і засоби.

Згадаємо з чого все почалося. Що як мантру повторювали всі прихильники та піарщики Міхо? Саакашвіллі був незаконно позбавлений громадянства України. НЕЗАКОННО.

Давайте будемо думати логічно і послідовно. Присвоєння Саакашвіллі громадянства України мало у собі дві складові – політичну і юридичну. Не думаю, що хтось сумнівається про політичну складову, Міхо сам говорив про його друзів з-за кордону, які його підтримують. А юридична складова полягає у проходженні формальних процедур для отримання громадянства. І якщо Саакашвіллі допустив помилку в проходженні таких процедур, то скасування рішення про присвоєння громадянства є законним. Але це, знову ж таки, юридична складова такого скасування. Мала б бути обов’язково і політична складова. І, зважаючи на те, що політики Штатів і ЄС мовчали про незаконність позбавлення Саакашвіллі громадянства, то швидше за все рішення про усунення його з українського політикуму було прийнято не на Банковій, а тими, хто лобіював його в Україні. Але це тільки мої домисли...

А тепер про факти. Саакашвіллі стверджує, що його НЕЗАКОННО позбавили громадянства теперішня влада. І якщо б його так хвилювало дотримання букви закону, то він будучи в США чи якійсь іншій країні, як юрист, як політик, як реформатор мав би діяти відповідно до букви закону, а саме – звернутися до суду щодо такої незаконності. Так говорить закон, так поводяться в демократичних і правових країнах. Так потрібно чинити і в Україні, якщо ми справді хочемо бути європейською країною. DURA LEX, SED LEX. 

Але навіщо!!! Міхо втягнувся в українську політику і перейняв від неї найгірше – вважати себе небожителем, вищим за закон. Він іде на незаконні речі – на незаконний перетин кордону і робить це руками тих, хто в йому повірив. Зверніть увагу – я дуже сумніваюся, що він пройшов формальні юридичні процедури на українській стороні кордону, а отже він в Україні НЕЗАКОННО. Так як і «зелені чоловічки» зайшли в Крим, так як і російські військові зайшли на Донбас, так і Міхо, з допомогою місцевого населення незаконно вдерся на територію України. І плювати йому на українські закони, на те, що він фактично підбурив громадян України порушити закон України, а також на імідж України на міжнародній арені.

Він небожитель – він на згорблених спинах українців заїхав піднімати собі рейтинги.

Питання №3. Про повагу.

Знаєте, попри те, що я вже написав вище про неповагу до законів України, в ситуації з Саакашвілі дещо інше, що просто я не можу зрозуміти. Міхо продемонстрував, що не поважає Україну і українців. Але є і дещо інше, те, що не дозволяє поважати його…

А саме – вибір союзників. Дивно дивитися на те, як Міхо радиться, посміхається і фотографується з Юлією Володимирівною, з тою яка мовчазно підтримала агресію Росії проти Грузії, коли Міхо був президентом. Міхо плювати на свою батьківщину – він поручкався з ворогом, залучився підтримкою. Міхо плювати на свій народ, на жертв тієї війни, на ветеранів та постраждалих. Вчора Міхо «станцював» на кістках полеглих жертв Російсько-Грузинської війни. І все заради піару і рейтингів.

От цікаво як би припекло тих, хто вчора був на кордоні, якби Порошенко разом з Пєсковим (або Медвєдьєвим) спільно протидіяли Саакашвілі, разом проводили брифінги і гуляли по вулицях скажімо Донецька. Це була б тотальна ЗРАААДАААА.

А тут, ну ви ж знаєте - своє не пахне…

А тепер подумайте, якщо Міхо зрадив Грузію (свою батьківщину і свій народ) задля своєї вигоди то чи буде він вагатися, якщо постане питання про зраду України? І чи готові ви поважати людину, яка і себе не поважає.

А тепер про те, про що не можна мовчати або не помічати. Вчора на кордоні відбулася маленька трагедія українського народу. Маленька тому, що все ще можна виправити. І потрібно подякувати Богу, що не сталася велика трагедія, про можливість якої ніхто не говорить, але яка була б на совісті Саакашвілі цілком і повністю. Тільки уявіть: Міхо підігріває інтерес до свого «прориву». На кордон з’їхалися його прихильники як військові так і цивільні, аналогічно і його опоненти.

На кордоні несуть службу прикордонники та військові, які повинні не допустити незаконного проникнення на територію України як іноземця чи особи без громадянства так і громадянина України, який умисно не виконує законних вимог. І тут під час прориву виявляється, що хтось прийшов зі зброєю і починається стрілянина, жертви серед цивільних і військових (а солдати, які виконували свої обов’язки таки постраждали),мертві і поранені невинні люди на війні рейтингів.

Чи повинен був Саакашвілі це передбачати?

Він як політик і лідер (якби він ним справді був), знаючи про ситуацію на кордоні (а він точно про неї знав) ще в Польщі повинен був звернутися до людей через об’єктиви телекамер з заявою про те, що він не може ризикувати їх життям і здоров’ям і відмовляється від «прориву» та попросити розійтися.

А сталося так як сталося – йому або було байдуже на жертви заради його піару, або він приймав такі жертви як необхідні.

          

   Володимир Клонцак
   Блогер ІА "Західний інформаційний фронт"

 

 

Support the project here:

DONATE

Відгуки

юрій
2017-09-13 21:41:23

Гарна стаття, на жаль, не всі зрозуміють.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017-2024 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com

Підпишіться на ЗІФ у Facebook: