Гібридна війна: українські уроки

ОКРЕМА ДУМКА 02.03.2020 Коментарі 0

21 лютого в Кишиневі пройшла міжнародна конференція «Гібридна війна: механізми та наслідки». Пропоную Вашій увазі тези мого виступу під час цього авторитетного форуму. Впевнений, вони будуть цікавими не лише громадянам України і Молдови.

Необхідно розпочати з визначень. Гібридна агресія - це прагнення однієї держави підпорядкувати собі іншу або інші без формального порушення норм міжнародного права, шляхом тиску в економічній, політичній, економічній, гуманітарній сферах. В Україні триває гібридна війна, жертвами протягом шести років стали понад 13 тисяч осіб, їх точна цифра поки невідома.

Щоб успішно протистояти гібридної агресії, доцільно вивчати український досвід.

На жаль, у внутрішній політиці нашої країни були допущені численні помилки. Донбас і Крим, наприклад, перебували на периферії державної політики, а Росія відчувала себе в цих регіонах надзвичайно впевнено. Сприяла цій впевненості і присутність в кримських портах суден російського Чорноморського флоту. Російська пропаганда в Криму і на Донбасі була особливо агресивною. Відзначу і помітну недовіру української влади до кримських татар, яка спостерігалася до 2014 року. Ситуацію ускладнювала невизначеність з геополітичним вибором України, через яку наша країна постійно перебувала на своєрідному шпагаті.

Україна вже понад шість років відчуває на собі весь арсенал гібридного впливу Кремля.

Росія здійснює щодо нашої країни дезінформацію на державному рівні, поширює фейки і відверту брехню. Кремль прагне дискредитувати Україну в очах цивілізованого світу, застосовуючи для цього системні зусилля. Масштабні інформаційні атаки здійснюються, попри обмеження трансляції в Україні російських телевізійних каналів та використання російських соцмереж. Економічні санкції та обмеження проти України Росія запровадила ще в серпні 2013 року, до початку Революції Гідності. Питання поставок та транзиту газу Кремлем традиційно використовується як політична зброя. Здійснюється цілеспрямована агресія в гуманітарній сфері, особливо, в галузі історичної пам'яті.

Тривалий характер гібридного протистояння і амбіції Росії підштовхують її до використання нових різновидів гібридної зброї.

Зазначу, що Володимир Путін, на відміну від лідерів демократичних країн, не залежить від результатів виборів, а тому активно використовує електоральну зброю, не відчуваючи загрози відплати. Втручання до перебігу виборчої кампанії і вплив на хід голосування, як відомо, може бути транскордонним, воно дозволяє серйозно підірвати довіру до демократичних цінностей. До всього іншого, в світі практично відсутні норми законодавства, які дозволяли б ефективно реагувати на стороннє втручання у вибори і, безумовно, карати за нього.

Рік 75-й річниці перемоги над нацизмом у Росії став періодом формування Нової Історичної Політики Путіна, яка ставить перед собою низку цілей.

Найбільш очевидна - роздування ролі Росії в перемозі над Гітлером. На руку РФ концентрація на її території масиву архівних документів, що дозволяють закладати основу для маніпуляцій. Кремль робить ставку на гібридизацію Голокосту, підкреслюючи, що в знищенні євреїв на окупованих територіях винні не лише гітлерівці, але і їх посібники з Польщі, України, країн Балтії. Мета цих тверджень – поглиблення протиріч між різними країнами Європи. Досить імовірно, що Путін має намір маніпулювати болючою для багатьох держав проблемою колабораціонізму з окупантами під час Другої світової війни.

Україна протягом попередніх шести років накопичила чималий досвід гібридної протидії.

Не варто наголошувати на його універсальності, проте він однозначно є корисним багатьом європейським державам. Відновлено армію та спецслужби, хоча під час президентства Януковича їх було вихолощено зсередини. Відтворено військову історію і традиції, що сприяє переосмисленню ролі українців в історичній ретроспективі. Створено Православну церкву України, здійснено декомунізацію. Значно зріс обсяг використання української мови в публічному просторі. Обмежено мовлення російського ТБ і використання російських соціальних мереж. Конституційно закріплено курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Втім, слід розуміти: Україна - аж ніяк не головна мета гібридної активності Росії, яка зацікавлена ​​в розпаді Європейського Союзу.

Лише подібний сценарій дозволить Кремлю претендувати на створення нової імперії, на кшталт Російської або Радянського Союзу. Путін і його поплічники інтенсивно використовують у власних  цілях демократичні процедури і політичні традиції Європи, але це не привід від них відмовлятися.

Неоголошена гібридна війна закінчиться гібридним миром, який сформує, серед іншого, нову геополітичну реальність.

Сьогодні складно передбачити, коли це станеться, але однозначно можна говорити, що Україна зуміла витримати підступний удар протягом 2014 - 2015 років. Це важливо, оскільки саме зневіра та депресія є головними інструментами гібридного впливу. Хоча у цивілізованого світу недостатньо інструментів для впливу на Росію, це не привід для паніки. Швидше, причина усвідомити особливості протидії агресору і розуміння необхідності змінюватися, щоб перемогти.

   

 

 

     Євген Магда, Інститут світової політики

 

 

Support the project here:

DONATE

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017-2024 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com

Підпишіться на ЗІФ у Facebook: